Настройте меню в панели администратора

Фольклор. Усна народна пісенна творчість

ЗМІСТ РОЗДІЛУ


 

1. ПОНЯТТЯ ФОЛЬКЛОРУ

Фольклор (folk-lore) – міжнародний термін англійського походження, вперше введений в науку в 1846 році вченим Вільямом Томсом. У буквальному перекладі він означає – «народна мудрість», «народне знання», охоплює різні прояви народної духовної культури.

У науці функціонують і інші терміни: народна поетична творчість, народна поезія, народна словесність. Назвою «усна творчість народу» фокусується увага на усному характері фольклору, що є його важливою відмінністю від письмової літератури. Назва «народно-поетична творчість» вказує на художність як на ознаку, за яким відрізняють фольклорний твір від вірувань, звичаїв і обрядів. Таке позначення ставить фольклор в один ряд з іншими видами народної художньої творчості і художньої літератури.

Фольклор – складне, синтетичне явище, в якому поєднуються елементи різних видів мистецтв: словесного, музичного, театрального тощо. Його вивчають різні науки – історія, психологія, соціологія, етнологія (етнографія). Він тісно пов’язаний з народним побутом та обрядами. Невипадково перші вчені підходили до фольклору широко, записуючи не тільки твори словесного мистецтва, але і фіксуючи різні етнографічні деталі та реалії селянського побуту.

Фольклор – це передусім словесна усна творчість, що наближає його до літератури. Разом з тим він має свої специфічні особливості: синкретизм, традиційність, анонімність, варіативність та імпровізація.

Наука, що вивчає фольклор, називається фольклористикою і є частиною літературознавства.

Передумови виникнення фольклору з’явилися в первіснообщинному ладі з початком формування мистецтва. Стародавній словесній творчості притаманна утилітарність, тобто прагнення практично впливати на природу і людські справи. Найдавніший фольклор перебував у синкретичному стані (від грецького слова synkretismos – з’єднання). На тупору мистецтво було невіддільне від інших видів духовної діяльності, існувало в з’єднанні з іншими видами духовної свідомості.

Фольклорні твори анонімні, оскільки їхній автор – народ. У фольклорних творах може бути виконавець, оповідач, але в ньому немає автора, письменника. Якщо література передбачає комунікацію письменника і читача, то структура фольклору – виконавець/ слухач. На творах фольклору завжди лежить печать часу і середовища, в якому вони тривалий час побутували. З цих причин фольклор називають народною масовою творчістю.


 

2. ФОЛЬКЛОРНІ ПІСНІ

Спадщину усної народної творчості прийнято розділяти на численні жанри. Основні з них представлені в таблиці 1.

 

Таблиця 1. Жанрове розмаїття усної народної творчості

 

ЕПОС ЛІРИКА ДРАМА ЛІРО-ЕПІЧНІ твори
- казки;

 

— легенди;

 

— перекази;

 

-історичні пісні;

 

-притчі;

 

-байки;

 

-прислів’я;

 

-приказки;

 

-загадки

- календарно-обрядові пісні (веснянки, русальські, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки);

 

— трудові пісні;

 

— родинно-побутові пісні (колискові, весільні, танцювальні, жартівливі пісні, пісні-голосіння);

 

— соціально-побутові пісні (козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські (солдатські), бурлацькі (наймитські), стрілецькі пісні)

- пісні-ігри (заклинання весни, дощу, врожаю)

 

— ляльковий

театр-драма «Вертеп»

 

— фарси

 

— містерії

- балади;

 

— думи

 

Одним з найбільш давніх явищ українського фольклору є календарно-обрядові пісні, що виникли ще в дохристиянський період і була нерозривно пов’язана з річною господарською діяльністю та родинним побутом. Цикли календарно-обрядової поезії співвідносилися з певними періодами хліборобського року та відповідними трудовими процесами. До календарно-обрядової творчості належать колядки та щедрівки, веснянки, русальні, купальські, жниварські пісні тощо.

В давнину словесна частина календарного обряду виконувала магічну функцію. Вона ґрунтувалася на вірі у здатність словесних заклинань впливати на сили природи та життя людей. З часом магічна функція календарної обрядовості поступилася естетичній. Бувши в основі своїй традиційним, календарне кола щороку ніби по-новому відкривалося для хлібороба в емоційному колективному співпереживанні природних та господарських процесів. Українські народні обряди зазнали відчутного впливу християнства та частково архаїчної обрядовості.

 

Колядками та щедрівками називають різдвяно-новорічні величальні обрядові пісні, генетично пов’язані з аграрним культом. Їх побутування погоджене зі святкуванням Різдва та Нового року. Відповідно вони розрізняються за часом виконання – колядки виконуються перед Різдвом, а щедрівки – проти Нового року (за юліанським календарем). Часто щедрівку можна впізнати та відрізнити від колядки за наявністю традиційної формули «Щедрий вечір, добрий вечір…». В обрядах колядування та щедрування брала участь переважно сільська молодь. Напередодні Різдва гурт молоді, обравши «отамана», «скарбника» й «міхоношу», ішов від хати до хати й виконував колядки – величання господарям з побажанням сімейного щастя, щедрого врожаю та достатку. За виконання пісень колядники одержували подарунки. Колядування нерідко поєднувалося з обрядом водіння кози та різдвяною вертепною виставою. Напередодні Нового року молодь обходила село, виконуючи щедрівки, а вранці наступного дня господарів вітали діти, співаючи засівальних пісень з побажанням добробуту на цілий рік.

 

Веснянки ( в Галичині – гаївки, гагілки) – це календарно-обрядові твори, присвячені приходу весни. Старовинні веснянки супроводжували розгортання магічного ритуального дійства, покликаного вплинути на сили природи. Як правило, веснянки виконувалися дівчатами. Це були хороводні пісні, в яких з радісним піднесенням віталося весняне пробудження природи та висловлювались сподівання на щедрий врожай. У веснянках пізнього походження переважають мотиви кохання, а самі твори наближаються до ліричних пісень.

 

Русальні пісні виконувалися на початку літа, під час так званого русального тижня. Русальним, «зеленим», «клечальним» вважається тиждень перед святом Трійці. Три останні дні цього тижня і три перші дні наступного називають зеленими святами. Тоді селяни прикрашали зіллям та гілками дерев свої помешкання. За народними віруваннями, саме в цей час прокидалися мерці й виходили з води русалки. Вважалося, що вони могли впливати на життя й добробут мешканців села. Русальні пісні виконували роль магічних заклинань, потрібних для здобуття прихильності надприродних істот.

 

Яскравим проявом українського календарного обряду є свято Івана Купала. Це свято літнього сонцестояння, яке відзначалося в ніч з 23 на 24 червня (з 6 на 7 липня за григоріанським календарем). У цей час сільська молодь збиралася біля річок або озер. Там розпалювали багаття, влаштовували ігри, водили хороводи, ворожили, виконували купальські пісні. Головними атрибутами свята були Купало і Марена – опудала, які підлягали ритуальному знищенню. Найчастіше їх відносили до річки і там топили, співаючи купальських пісень. Існує легенда, що в купальську ніч щасливці можуть натрапити в лісі на квітку папороті, яка вказує на місце схованки скарбу. Купальська ніч пов’язана також з дівочими ворожіннями. Дівчата йшли на річку і пускали заздалегідь виготовлені вінки за течією, співаючи пісень.

 

Жнива завжди були найбільш відповідальним, по-справжньому кульмінаційним моментом у житті селянина-хлібороба. Пора збирання врожаю на різних етапах передбачала дотримання ряду звичаїв та обрядів, які супроводжувалися жниварськими піснями. Найважливіші обрядові дійства припадали на початок та особливо – на завершення жнив. Пісні, які виконувалися в цей час, мали безпосередній тематичний зв’язок з хліборобською працею. Жниварські пісні прийнято поділяти на зажинкові, що співалися на початку жнив; жнивні, які виконувалися під час жнив; обжинкові, які співали після збирання врожаю. У жниварських піснях розкривається тема хліборобської праці, передається піднесений настрій трудівників, пов’язаний з успішним завершенням тривалого трудового процесу.

 

 

У соціально-побутових піснях відтворено життя наших пращурів, з його радістю і тривогами, болями і героїзмом. З історією нашого народу тісно пов’язані козацькі пісні, у яких оспівано мужність та відвага захисників рідної землі.

В козацьких піснях найбільш зворушливими є мотиви прощання з родиною та героїчної загибелі козака. Наприклад, у пісні «Ой на горі да женці жнуть» романтично відтворено картину проводів Війська Запорозького, у якому виділються народні улюбленці – ще молодий Дорошенко, бувалий Сагайдачний, з характерними для нього атрибутами – тютюном і люлькою. У піснях цього циклу передусім зображено емоції героїв, а не самі вчинки, такою є туга самотнього, безталанного козака («Стоїть явір над водою»), розпач і біль матері, яка не хоче відпускати сина на смерть («Гомін, гомін по діброві»).

На XVIII – початок XIX ст. в Україні припадає розквіт чумацтва. Ще з XV ст. чумаки торгували сіллю та рибою, яку привозили волами з берегів Азовського й Чорного морів та з Дону. Чумацьке життя в дорозі, напади грабіжників на чумаків, розлука з родиною, смерть чумака в дорозі відображено в чумацьких піснях. У них часто розповідається про причини, які змушували селян чумакувати («…так мені лучче жити: /на панщину не ходити, / подушного не платити»). Однак сподівання на краще життя часто завершувалися зубожінням або й смертю («Над річкою бережком», «Ой у полі та криниченька»).

Кріпацькі пісні зображають тяжке підневільне життя селян, протести проти приниження людської гідності й безправ’я. У  рекрутських і солдатських піснях звучить туга за домівкою, ріднею, як і в чумацьких, водночас і прокльони на адресу панів, які насильно віддали в солдати українських хлопців-кріпаків.

Бурлацькі пісні сповнені тугою за рідним краєм, родиною; у них передано важку працю бурлаки й зневажливе ставлення хазяїна до нього. До бурлацьких пісень тематично близькі наймитські й заробітчанські, у яких ідеться про долю наймита, важку працю та жорстокість заможних хазяїв.

 

 

Родинно-побутові пісні оспівують найважливіші події та явища з родинного життя селян, відображають їхні погляди, мораль. Серед пісень цього циклу виокремлюють такі основні тематичні групи:

  • пісні про родинне життя,
  • про кохання,
  • жартівливі,
  • колискові,
  • дитячі пісні та ін.

Виняткова популярність старовинних народно-побутових пісень збереглась до наших днів.

У піснях про родинне життя найбільше уваги приділялося розкриттю взаємин між чоловіком та дружиною, стосункам з іншими членами родини. Доля матері, особливо матері-вдови, є однією з найпоширеніших тем у родинно-побутових піснях.

 

Найхарактерніші риси пісень про кохання – лірична ніжність, задушевність, мелодійність. Такі пісні переважно виконувались хором під час застілля на весіллях, родинах, хрестинах. Часто в піснях про кохання змальовувались пейзажі – квітучі садки («Ой у вишневому садочку»), зоряна місячна ніч («Місяць на небі, зіроньки сяють»).

 

Колискові пісні виконувалися матір’ю чи іншими членами родини над колискою дитини. Головне їх призначення – заколисувати й заспокоювати немовля.

 

До дитячих пісень належала творчість самих дітей, а також твори, що виконувалися для дітей дорослими. Пісні для дітей середнього і старшого віку – це ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, прозові приповідки, скоромовки, загадки та казки, що співаються або ритмічно промовляються. Дитячі пісні характеризує поєднання тексту з елементами гри.

 

Жартівливими піснями супроводжувались весілля, вечорниці, вуличні гуляння і звичайне дозвілля українців.


 

3. ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ

Постать Марусі Чурай оповита таємничістю давнини, небезпідставно її називають «дівчиною з легенди». Відомо, що народилася вона 1625 року в родині урядника Полтавського добровільного козачого полку Гордія Чурая, хороброго, палкого патріота, який брав участь у походах проти польської шляхти. Він був страчений у Варшаві після того, як потрапив у полон до польського коронного гетьмана Потоцького.

Чураївну доля наділила неабиякою вродою, поетичним і музичним хистом, чарівним голосом і романтичною любо’ю до козака Григорія Бобренка. Однак той, піддавшись материним умовлянням, кидає Марусю і одружується з багачкою Галею Вишняківною. У розпачі дівчина переливала свої почуття у піснях. Туга спричинила її спробу накласти на себе руки. Але отруту, яку дівчина приготувала собі, випив Гриць. Під час похорону коханого Маруся зізналась у скоєному, за що її засуджують до страти. За переказами відстрати її врятував козак Іван Іскра, привізши помилування від гетьмана.

Існує дві версії про останній період життя Марусі Чурай: за однією з них  вона тяжко захворіла на сухоти у в’язниці та померла у 1852 році; за другою – гнана докорами сумління, дівчина  багато мандрувала й померла в якомусь російському монастирі.

На сьогодні відомо 20 пісень, автором яких вважають Марусю Чурай, але цілком можливо, що їх набагато більше. Їй приписують авторство пісень, популярних упродовж тривалого часу:

«Засвіт встали козаченьки»,

«Віють вітри, віють буйні»,

«Грицю, Грицю, до роботи»,

«Ой не ходи, Грицю»,

«Чого ж вода каламутна»,

«Котилися вози з гори»,

«Летить галка через балку» та інші.

 

У пісні «Засвіт встали козаченьки» розповідається, як козаченьки, що піднялись вдосвіта, вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить її помолитись Богу за нього. Мати, що проводжає свого сина в далеку дорогу,  просить його «через чотири недільки» додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся». Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку, «як рідну дитину».

У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з «милим, чорнобривим». Вона переживає «люте горе», порівнює з билинкою в полі, що росте на піску, без роси, на сонці. Твір починається поетичним паралелізмом (дерева гнуться – сльози не ллються) і закінчується риторичними питальними реченнями («Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?»). Пісня відзначається стрункою організацією і винятковою мелодійністю, що забезпечило їй  народну любов і популярність.

Минули століття. Українська народна творчість збагатилась іншими піснями, автори яких відомі для нащадків. Наприклад, автором пісні «Ой горе тій чайці…» вважають Івана Мазепу. Згодом виокремився вид пісень літературного походження (створені поетами). Найвідоміша з них – твір Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», що стала гімном України.  Високий статус народних пісень отримали такі твори: «На долин туман» (автор тексту Василь Діденко), «Пісня про рушник» (Андрій Малишко),  «Два кольори» (Дмитро Павличко), «Червона рута» (Володимир Івасюк) та ін.


 

4. ЗРАЗОК ІДЕЙНО-ХУДОЖНЬОГО АНАЛІЗУ НАРОДНОЇ ПІСНІ

«Засвіт встали козаченьки…»

 

 

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.

 

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися

Та за свого миленького

Богу помолися.

 

Стоїть місяць над горою,

Та сонця немає,

Мати сина в доріженьку

Сльозно проводжає.

 

— Прощай, милий мій синочку,

Та не забувайся,

За чотири неділеньки

Додому вертайся!

 

— Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький

В воротях спіткнувся.

 

Ой Бог знає, коли вернусь,

У яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку,

Як рідну дитину.

 

Прийми ж її, матусеньку,

Бо все в божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь,

Чи ляжу у полі!

 

— Яка ж бо то, мій синочку,

Година настала,

Щоб чужая дитиночка

За рідную стала?

 

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі…


 

Тема: зображення походу козаків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.

 

Ідея: звернення сина до матері, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.

 

Жанр: літературна козацька пісня.

 

Художні особливості твору

Епітети: «ясні очі», «мати… слізко проводжає», «кінь вороненький».

Повторення: перший і останній куплети.

Метафори: «Стоїть місяць», «кінь спіткнувся», «година настала».

Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку».

Риторичні оклики: «Через чотири недільки Додому вертайся!». «Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу в полі!».

 


 

5. ЗАВДАННЯ. ТЕСТИ

Самостійна робота. За зразком зробіть аналіз пісні про кохання (за власним вибором).

 

Питання для закріплення:

 

  1. Назвіть основні риси фольклору.
  2. Визначте основні пісенні жанри української усної народної творчості. Проілюструйте кожну з них прикладами.
  3. Які літературні твори, присвячені Марусі Чурай, Ви знаєте?
  4. Наведіть приклади метафор з обрядової лірики.
  5. Дайте приклади епітетів з ліричних пісень про кохання.
  6. Що таке риторичне питання? Дайте приклади його використання в народній пісні.
  7. Визначте основні моральні цінності, оспівані в родинно-побутових піснях.

 

 

Тестові завдання:

 

 

Завдання №1

Різновидами календарно-обрядових пісень є пісні:
А   солдатські, веснянки, щедрівки
Б   колядки, зажинкові, бурлацькі
В   літнього циклу, зимового циклу, весняного циклу
Г   купальські, наймитські, щедрівки
Д   жниварські, гагілки, заробітчанські

 

Відповідь до завдання № 1 А Б В Г Д

 

 

Завдання №2

Щедрівки – це пісні, у яких
А величають новонародженого Сина Божого
Б висловлюють побажання гостям
В прославляють прихід довгоочікуваної весни
Г виражають радість від щедрого врожаю
Д поєднують свято Купайла та Івана Хрестителя

 

Відповідь до завдання № 2 А Б В Г Д

 

 

Завдання №3

Козацькі, чумацькі, заробітчанські, солдатські, кріпацькі, бурлацькі, наймитські пісні належать до пісень
А   історичних
Б   соціально-побутових
В   календарно-обрядових
Г   родинно-побутових
Д   колискових

 

Відповідь до завдання № 3 А Б В Г Д

 

 

Завдання №4

Усі перипетії родинних стосунків між подружжям, батьками і дітьми відображені в піснях
А   календарно-обрядових (зимового циклу)
Б   родинно-побутових про кохання)
В   соціально-побутових (солдатських, бурлацьких)
Г    календарно-обрядових (літнього циклу)
Д   родинно-побутових (про сімейне життя)

 

Відповідь до завдання № 4 А Б В Г Д

 

 

Завдання №5

«Духовне обличчя нації» – так назвав народні пісні
А   І. Франко
Б   А. Міцкевич
В   О. Довженко
Г   Леся Українка
Д   В. Гнатюк

 

Відповідь до завдання № 5 А Б В Г Д

 

 

Завдання №6

Рядки
Жали женчики, жали
Серпики поламали,
Серпики золотії,

            Женчики молодії.
взяті з:
А   думи
Б   балади
В   календарно-обрядової пісні
Г   соціально-побутової пісні
Д   історичної пісні

 

Відповідь до завдання № 6 А Б В Г Д

 

 

Завдання №7

За легендою, Маруся Чурай народилася на
А   Київщині
Б   Вінничині
В   Харківщні
Г   Полтавщині
Д  Сумщині

 

 

Відповідь до завдання № 7 А Б В Г Д

 

 

 

Завдання №8

Рядки «Ой біжить мала дівчина, / А за нею русалочка: / «Та послухай мене, красна панночко, / Загадаю тобі три загадочки…», – є в
А  календарно-обрядовій пісні
Б   соціально-побутовій пісні
В   історичній пісні
Г   баладі
Д   думі

 

Відповідь до завдання № 8 А Б В Г Д

 

 

Завдання №9

У рядку з календарно-обрядової пісні «Що ж ти, нам, весно, принесла?» використано
А  персоніфікацію
Б  постійний епітет
В  порівняння
Г   гіперболу
Д   оксиморон

 

Відповідь до завдання № 9 А Б В Г Д

 

 

Завдання №10

Русальні пісні виконували під час
А   Різдва
Б   Зелених свят (Трійці)
В   Преображення Господнього
Г   Великодня
Д   свята Купала

 

Відповідь до завдання№ 10 А Б В Г Д

 

 

Завдання №3

Героїчну битву козацького війська проти татарських нападників зображено у творі
А   «Ой Морозе, Морозенку»
Б   «Чи не той то Хміль»
В   «Дума про Марусю Богуславку»
Г   «Віють вітри»
Д   «Засвіт встали козаченьки»

 

 

Тести на встановлення відповідності

 

  1. Установіть відповідність цитати з пісень з їх різновидами
1. Ви, дівочки, подружечки,

Да дайте мені сорочки,

Хоч худенькую, да аби біленькую…

 

2. Ой пущу віночок

На биструю воду,

На щастя на долю,

На милого вроду.

 

3.Застеляйте столи та все килимами,

радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий

народився.

 

4.Принесла я вам літечко,

Ще й запашненьке зіллячко,

Ще й зеленую травицю

І холодную водицю.

А. купальська

 

Б. веснянка

 

В. щедрівка

 

Г. русальна

 

Д. колядка

 

А Б В Г Д
1
2
3
4

 

  1. Установіть відповідність назв календарно-обрядових пісень із часом, коли їх виконують.
1. жниварські пісні

2. русальні пісні

3.колядки

4.веснянки

А. Різдво

Б. жнива

В. Трійця (Зелені свята)

Г. Великдень

Д. Івана Купала

 

А Б В Г Д
1
2
3
4

 

  1. Установіть відповідність назв календарно-обрядових пісень із часом, коли їх виконують.
1. жниварські пісні

2. русальні пісні

3.колядки

4.веснянки

А. Різдво

Б. жнива

В. Трійця (Зелені свята)

Г. Великдень

Д. Івана Купала

 

А Б В Г Д
1
2
3
4

 

  1. Установіть відповідність народнопоетичних символів з їх значенням.
1. похилене дерево («Гей, у лузі червона калина…»)

2. хмари («хмара світ закрила»)

3.орел («сизий орел по світу літає»)

4.голуби («Коло млина, коло броду / Два голуби пили      воду»)

А. вороги

Б. закохані

В. журба, смуток

Г. Україна

Д. козак

 

А Б В Г Д
1
2
3
4