Настройте меню в панели администратора

Прислівник. Службові частини мови. Вигук

ЗМІСТ РОЗДІЛУ


 

ПРИСЛІВНИК

 

Прислівник — це повнозначна незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки: міцно стискати, сьогодні відвідати, надзвичайно гарний, читання вголос.

На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ні за числами, ні за відмінками, не має також ознак роду.

Основні морфологічні ознаки прислівника:

  • незмінюваність;
  • наявність властивих тільки йому словотвірних суфіксів -о, -е (близько, добре), -и, -ому, -ему (-єму), -а,  -ох, -ичі, -ічі, -ці (по-сусідськи, по-нашому, по твоєму, зліва, удвох, тричі, двічі, наодинці).
  • лексична та словотвірна співвіднесеність з іншими частинами мови. Прислівник переважно не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється:

іменниками (назустріч)

прикметниками (щасливо, по-українськи)

числівниками (вдруге, по-третє)

займенниками (по-моєму, по-вашому)

дієсловами (мовчки, стоячи)

 

У реченні прислівник виконує функції:

  • обставини: Він ішов швидко;
  • частини складеного присудка: Сонце низенько, то й вечір близенько;
  • головного члена безособового речення:Ваші старання видно;
  • підмета чи додатка (якщо прислівник вживається в ролі іменника): Одне сьогодні краще двох завтра.

 

За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на розряди:

  • означальні;
  • обставинні.

 

Означальні прислівники

Серед означальних виділяють прислівники якісно-означальні, кількісно-означальні, прислівники способу дії.

 

Якісно-означальні  прислівники на , , які виражають якісну ознаку дії відповідають на питання як? (високо, наполегливо). Якісно-означальні прислівники, як і прикметники, від яких вони утворені, можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння.

 

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш-дешево — дешевше, хутко — хуткіше.

Складена форма утворюється шляхом поєднання прислівників зі словами більш, менш: більш захоплено, менш уважно.

Для підсилення або уточнення значення прислівників вищого ступеня вживаються слова: значно, набагато, трохи, ще, куди: значно веселіше, набагато краще, трохи гучніше, ще вище, куби гірше.

 

Найвищий ступінь порівняння прислівників теж має просту і складену форми, хоч остання вживається досить рідко.

Проста форма найвищого ступеня утворюється за допомогою префікса най-, який додається до прислівника у формі вищого ступеня порівняння: дешевше — найдешевше, уважніше — найуважніше. З метою підсилення значення прислівників найвищого ступеня використовується префікси як-, що-: якнайдешевше, щонайуважніше.

Складена форма  найвищого ступеня утворюєтья поєднанням прислівників зі словами найбільш, найменш: найбільш охайно, найменш шкідливо.

 

Кількісно-означальні (прислівники міри і ступеня) характеризують дію, стан чи ознаку з боку кількості і міри вияву, відповідають на питання скільки? наскільки? як багато? якою мірою? (занадто швидки).

 

Прислівники способу дії вказують на те, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака, відповідають на питання як? яким способом? яким чином? (говорити повільно).

 

Обставинні прислівники

Обставинні прислівники виражають різні обставини дії.

Серед них виділяють прислівники

  • місця (означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки? в якому напрямку?: тут, вниз, зліва, вперед),
  • часу (вказують на час дії і відповідають на питання коли? доки? відколи? з якого часу? до якого часу: торік, вчора, досі, зранку, тоді, завжди),
  • причини (вказують на причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?: спросоння, згарячу, зопалу, ненароком, чомусь, тому, знічів‘я),
  • мети (означають мету дії і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?: наперекір, напоказ, навмисне).

 

Правопис прислівників

 

Складні прислівники можуть писатися разом і через дефіс.

 

Разом пишуться:

 

а) прислівники, утворені поєднанням прийменника з повнозначними частинами мови:

  • прислівником: відтепер, задовго, набагато, насправді;
  • іменником: вдень, восени, додому;
  • прикметником: востаннє, вручну, допізна;
  • числівником: удвоє, учетверо, вперше, надвоє;
  • займенником: внічию, навіщо, передусім;

 

б) прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із якоюсь іншою частиною мови: навздогін, навкруги, навперейми, спідлоба;

 

в) прислівники, утворені поєднанням кількох основ (з прийменником чи без нього):

босоніж, ліворуч, мимохіть, насамперед;

 

г) прислівники, утворені поєднанням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із різними частинами мови: абикуди, анітрохи, чимало, щорічно, якраз.

 

Через дефіс пишуться:

 

а) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчень -ому (-ки): по-братньому, по-моєму, по-господарськи, по-сусідськи;

 

б) прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге;

 

в) прислівники, утворені за допомогою часток будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, куди-будь, коли-небудь, казна-що, хтозна-де, аби-то;

 

г) прислівники, утворені сполученням двох прислівників: сяк-так, туди-сюди.

 

ґ) прислівники, утворені повторенням слова чи основи за участю службових слів або без них (службові слова знаходяться між повторюваними частинами):далеко-далеко, ледве-ледве, будь-що-будь, віч-на-віч, де-не-де, пліч-о-пліч.

 

Окремо пишуться прислівникові сполуки:

 

а) що складаються з прийменника та іменника, в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення і граматичну форму: без жалю. Без кінця, до ладу, на вибір.

 

б) що складаються з двох іменників або числівників у поєднанні з одним або двома прийменниками: день у день, один на один, з боку на бік.

 

в) що утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по одному, по троє, по четверо.

ПРИЙМЕННИК

 

Прийменник — службова частина мови, яка разом із формами непрямих відмінків іменників і числівників (або займенників) установлює підрядні зв’язки між словами в реченні.

 

За походженням прийменники бувають:

  • первинні (непохідні): в, з, за, біля, до, над, під, при;
  • похідні (утворені від первинних прийменників, іменників, прислівників, дієслів): з-під, поза, щодо, коло, кінець, у зв’язку з, у результаті, кругом, навпроти, назустріч, позад, залежно від, незважаючи на, завдяки.

 

За будовою розрізняють прийменники:

  • прості: до, між, на;
  • складні (складаються з двох або кількох простих): з-під, з-поміж, задля, поруч;
  • складені (складаються з кількох слів): залежно від, згідно з, з метою, за рахунок, нарівні з.

 

Увага! У складених прийменниках усі слова пишуться окремо (на відміну, від, поряд з, у зв’язку з); виняток становить прийменник внаслідок.

 

Якщо ж поєднання прийменника з іменником чи іншою частиною мови переходить у прислівник, така сполука пишеться разом (зустрілися утрьох, це було вперше).

Є частина прийменників, які здатні утворювати синонімічні конструкції (напр., коло- біля- близько- поблизу- при- поруч: коло ялинки- біля ялинки- близько ялинки- поблизу ялинки- при ялинці- поруч з ялинкою; на- в: на полі- в полі; до- на- в(у):до Києва- на Київ- у Києві);

До деяких прийменників, що закінчуються на приголосний, додається і або о (переді(о) мною, зі страху).

 

Поєднання прийменників з іменниками

 

Прийменники поєднуються з іменниками у непрямих відмінках. Називний і кличний відмінки вживаються без прийменника.

Місцевий відмінок вживають завжди з прийменником (на шляху, по дорозі, у траві).

Родовий, давальний, знахідний та орудний можуть бути як з прийменниками, так і без них (зустріти друга — лишитися без друга, крикнути братові — крикнути навздогін братові, почув колискову — заснув під колискову).

 

Утворені поєднанням із прийменниками, відмінкові форми іменників набувають різноманітних значень:  просторових (перед хатою), часу (після обіду, під час уроків), причини (завдяки реформам, від холоду), мети (для успіху, заради здоров’я), умови (за умови порядку, не сідати без дозволу).

 

СПОЛУЧНИК

 

Сполучник – службова частина мови, яка поєднує однорідні члени речення або речення в складному реченні і тексті.

 

За синтаксичною роллю сполучники бувають сурядні і підрядні.

Сурядні – з’єднують однорідні члени речення або рівноправні речення. Серед них виділяють:

  • єднальні (і, й, та – у значенні і, і…і, ні…ні, як… так і);
  • протиставні (а, але, та – у значенні але, зате, однак);
  • розділові (або, чи, або… або, чи… чи, то… то, не то, хоч… хоч).

Підрядні – приєднують підрядну частину до головної в складнопідрядних реченнях. Їх поділяють на:

  • з’ясувальні (що, щоб, як);
  • часові (коли, щойно, як тільки, після того як);
  • умови (якщо, якби, коли – у значенні якщо, коли б, аби);
  • причинові (бо, через те що, оскільки, тому що);
  • наслідкові (так що, тому);
  • допустові (хоч, хоча, хай, хоч… але, дарма що, незважаючи на те, що)
  • мети (щоб, аби, для того щоб);
  • порівняльні (як, мов, ніби, наче, неначе, начебто).

 

За будовою сполучники бувають:

  • прості (і, та, а, але, бо, що, як);
  • складні (якщо, якби, щоб, проте, ніби, неначе);
  • складені (тому що, через те що, незважаючи на те що, хоч… але).

За способом уживання поділяють на:

  • одиничні (і, та, що, чи);
  • повторювані (і… і, ні… ні, або… або);
  • парні (хоч… але, не тільки… а й, як… так і).

 

ЧАСТКА

Частка – службове незмінюване слово, яке надає слову або реченню додаткового відтінку зачення, служить засобом творення форм слів чи нових слів.

 

За значенням частки поділяються на словотворчі, формотворчі, модальні.

 

Словотворчі утворюють нові слова, до них відносять частки: аби-, де-, -сь, казна-, хтозна-, будь-, -небудь, ні-, що- (абихто, дещо, чийсь, казна-куди, будь-хто, ніякий, щороку).

 

Формотворчі частки утворюють наказовий спосіб дієслова (хай приходить, нехай відпочине) та умовний спосіб дієслова (прилетів би, зруйнували б).

 

Модальні частки поділяють на:

  • стверджувальні (так, авжеж, гаразд, ага);
  • заперечні (не, ні, аі);
  • питальні (хіба, чи, невже, що за);
  • окличні (що за, ну й);
  • спонукальні (бодай, адвай, годі, ну);
  • означальні (якраз, саме, майже, власне, лебве);
  • вказівні (ось, он, от, ото, це);
  • підсилювально-видільні (і, й, та, таки, аж, навіть, ж, вже, бо);
  • кількісні (майже, приблизно, трохи не, чи не, ледве не);
  • приєднувальні (також, теж, до того ж, ще й).

 

 

ВИГУК

 

Вигук – це незмінні слова, які служать для вираження різних емоцій, почуттів, не називаючи їх.

 

За значенням вигуки поділяються на:

  • емоційні, що виражають різні почуття і переживання (ох! ага! ого! жах! ех! овва! ой лишенько! слава Богу! Тощо);
  • волевиявлення, що виражають наказ, спонукання, заклик до дії (годі! цить! ш-ш! ей! вйо! Тпру!).

 

Близькими до вигуків є звуконаслідувальні слова, які відтворюють звуки живої і неживої природи (бах, гав-гав, тік-так, му-у-у).

 

За походженням вигуки бувають:

  • непохідні (ох, ой, ого, ха, ну);
  • похідні (ура, караул, нене!, куди там!, лишенько, дякую, щасливо).

 

Увага! Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови.

 

 

ТЕСТИ ДЛЯ САМООЦІНКИ

 

  1. Усі слова є прислівниками в рядку

А. аніяк, по-доброму, ненароком, навприсядки

Б. вниз, до дому, по-польськи, весело

В. на верху, позаторік, по-справжньому, дорожче

Г. вища, спросоння, удосвіта, зліва

Д. влітку, щодня, на пам’ять, деколи

Відповідь № 1 А Б В Г Д

 

  1. Усі прислівники способу дії в рядку

А. поволі, віч-на-віч, рано-вранці, по-дружньому

Б. несподівано, навстоячки, по-іншому, манівцями

В. верхи, гуртом, по-старому, по-гузинському

Г. уголос, нашвидку, приємно, напоказ

Д. знічев’я, босоніж, глибоко, сам на сам

Відповідь № 2 А Б В Г Д

 

  1. У формі вищого ступеня порівняння вжито всі прислівники рядка

А. співати голосніше, найдовше триватиме

Б. ходімо повільніше, напиши більш докладно

В. тепло зустріти, заснований давніше

Г. проведений менш успішно, легко знайти

Д. краще не приходити, виконала найпроникливіше

Відповідь № 3 А Б В Г Д

 

  1. Разом треба писати всі прислівники рядка

А. на/вмисне, чим/скоріш, на/жаль

Б. на/пам’ять, на/відмінно, на/завжди

В. до/віку, по/друге, що/найвище

Г. мимо/волі, на/двоє, в/основному

Д. без/вісти, о/півночі, с/пересердя

Відповідь № 4 А Б В Г Д

 

  1. Помилку в написанні прислівника допущено в реченні

А. Раджу вам час від часу перевіряти стан поточного рахунку.

Б. Гонорар за надруковану статтю виплатять не сьогодні-завтра.

В. Банки часто густо принаджують клієнтів високими відсотками.

Г. Почасти курс долара стосовно євро залежить від ціни нафти.

Д. Ціни на столичну нерухомість цього року зменшилися втричі.

Відповідь № 5 А Б В Г Д

 

  1. До службових частин мови належать усі слова в рядку

А. проте, дещо, у зв’язку з, та

Б. як тільки, не, де-небудь, коло

В. серед, про те, годі, невже

Г. мов, усупереч, заради, же

Д. через те що, еге, ото, незважаючи на

Відповідь № 6 А Б В Г Д

 

  1. Прийменниками є обидва слова, виділені в рядку

А. хай, пишуть, навколо світу

Б. назустріч радості, поміж людей

В. не зрозуміли, з-поміж квітів

Г. на світанку, нехай зазначать

Д. побіля хати, розташувався неподалі

Відповідь № 7 А Б В Г Д

 

  1. Сурядними є всі сполучники рядку

А. зате, мов, чи то… чи то, і

Б. а, однак, і… і, або

В, чи, проте, бо, але

Г. не тільки… а й, як тільки, або, та

Д. або… або, ні… ні, аби, і

Відповідь № 8 А Б В Г Д

 

  1. Виділене слово є сполучником і пишеться разом у реченні

А. Як/би був білий, то не чорнив би іншого.

Б. Батьківщино-мати, ти така як день! Як/же не співати радісних пісень!

В. І все йому як Богу розповім про/те, що буду я йому молитись.

Г. Умій дякувати старшим за/те, що вони повчають тебе.

Д. Що/б у серці не таїлось, на лиці усе б відбилось.

Відповідь № 9 А Б В Г Д

 

  1. Частками є всі слова рядка

А. атож, еге ж, де, чи

Б. аби, саме, вже, аж

В. он, так, поміж, ні

Г. не, годі, б, понад

Д. хай, бодай, би, ну

Відповідь № 10 А Б В Г Д

 

  1. Усі слова – вигуки в рядку

А. ґвалт! тю, аби, алло

Б. агов, ех, щасливо, ото

В. тьху, боронь Боже, дякую, но!

Г. овва, пробі, до побачення, майже

Д. онде, прошу!, геть, тсс

Відповідь № 11 А Б В Г Д

 

  1. Звуконаслідувальні слова є в усіх реченнях, окрім

А. Протягли своє «ку-ку-рі-ук» горлаті півні.

Б. Іду, коли чую, кулемет як засокоче: со-ко-ко-ко.

В. Дмухнув вітерець, і знову почувся поруч барабанний дріб: тук-тук-тук.

Г. Гай-гай пролетіли твої весни, і вже сивина, як стигле жито, падає на очі.

Д. Летять у вирій журавлі, прощаючись надовго з нами своїм «кру-кру».

Відповідь № 12 А Б В Г Д