Настройте меню в панели администратора

Особливості вживання та написання відмінкових форм

ЗМІСТ РОЗДІЛУ


 

II відміна. Однина

 

Родовий відмінок

  1. У родовому відмінку однини іменники чол. роду залежно від їх значення мають закінчення , або , . Іменники середн. роду закінчуються тільки на (у твердій та мішаній групах),(у м’якій групі): міста, села; плеча, прізвища; знання, знаряддя, моря, обличчя, поля.

 

  1. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини приймають закінчення (у твердій та мішаній групах), (у м’якій групі), коли вони означають:

а) назви осіб, власні імена та прізвища: промовця, робітника, студента, тесляра, учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін.;

б) назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня;

в) назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола столу);

г) назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова.

Примітка. Але , -ю  пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення : Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо;

 

ґ) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксамипри свійності -ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-): Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Орла, Остра, Пирятина, Псла, Пскова, Тетерева;

д) назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня (але віку, року); назви місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, листопада (але листопаду — назва процесу), понеділка; назви грошових знаків: гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця; числові назви: десятка, мільйона, мільярда;

е) назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, комбайна, мотора, поршня, трактора;

є) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, шківатощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо; але: виду, роду, також синтаксису, складу, способу (про інші категорії термінів див. п. 3).

 

  1. Закінчення (у твердій і мішаній групах), (у м’якій групі) мають іменники чол. роду на приголосний, коли вони означають:

а) речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу, гіпсу, граніту, квасу, кваску, кисню, льоду, меду, медку, піску, пороху, сиру, спирту; але хліба;

б) збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону, березняку, вишняку, гаю, гурту, загалу, капіталу, каравану, каталогу, кодексу, колективу, лісу, оркестру, парку, полку, пролетаріату, реманенту, рою, саду, сушняку, тексту, товару, тому, тріумвірату, хору; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин:барвінку, бузку, буркуну, гороху, звіробою, молочаю, очерету, чагарнику, щавлю, ячменю (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду та ін.;

в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заводу, залу, замку, каналу, коридору, магазину, мезоніну, метрополітену, молу, палацу, поверху, сараю, тину, універмагу, шинку; але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; -а (-я) вживається також в іменниках — назвах архітектурних деталей: еркера, карниза, портика; обидва закінчення — -а (-я)та -у (-ю) приймають іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота;

г) назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, комісаріату, комітету, університету, штабу;

ґ) переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: абзацу, байраку, валу, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру; але: горба, хутора тощо, а також зменшені форми на : ліска, майданчика, ставка, ярка;

д) явища природи: вихору, вітру, вогню, граду, грому, дощу, жару, землетрусу, інею, морозу, туману, урагану, холоду;

е) назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху;

є) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, достатку, екзамену, екскурсу, експорту, звуку (але як термін звука), ідеалу, інтересу, канону, кашлю, клопоту, колоквіуму, конфлікту, крику, лету (льоту), ляпасу, мажору, міражу, мінімуму, модусу, моменту, принципу, прогресу, процесу, реалізму, регресу, рейсу, ремонту, ритму, руху, світогляду, сорту, спорту, способу, стогону, тифу, толку, хисту, ходу, шуму; але: ривка, стрибка, стусана;

ж) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.:аналізу, електролізу, імпульсу, синтезу, ферменту, а також літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлетону тощо;

з) назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, краков’яку, танцю, тенісу, футболу, хокею; але:гопака, козака;

и) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу; але: електровоза, пароплава;

і) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, запису, затору, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху;

ї) назви річок (крім зазначених у п. 1), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чаду; Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу; Кіпру, Котліну, Криту, Родосу, Сахаліну; Каніну, Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку, Китаю; Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал), акта (документ) — акту (дія), апарата (прилад) — апарату (установа), блока (частина споруди, машини) — блоку (об’єднання держав, партій), буряка (одиничне) — буряку (збірне), вала (деталь машини) — валу (насип), елементу (абстрактне) —елемента (конкретне), інструмента (одиничне) — інструменту (збірне), каменя (одиничне) — каменю (збірне), клина(предмет) — клину (просторове поняття), пояса (предмет) — поясу (просторове поняття), рахунка (документ) — рахунку (дія), терміна (слово) — терміну (строк), фактору (чинник) — фактора (маклер) і т. ін.

 

 

Давальний відмінок

У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві, -єві або , .

 

  1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2 б): будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові, піонерові, робітникові, розумові; велетневі, журавлеві, каменеві, пневі, секретареві, товаришеві, шахтареві; добродієві, краєві, носієві, Сергієві, солов’єві. Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору й т. д.

Паралельні закінчення -ові та мають також іменники середн. роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти: дитяткові дитятку, немовляткові немовлятку, поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.

Примітка. Коли в тексті зустрічається поряд кілька іменників чол. роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Симоненкові Василю Андрійовичу, Леонідові Миколайовичу Іваненку, добродієві бригадиру.

 

  1. Закінчення (у твердій і мішаній групах), (у м’якій групі) мають:

а) іменники середн. Роду: місту, селу, святу; прізвищу; знанню, знаряддю, обличчю, піддашшю, роздоріжжю; серцю, сонцю. У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві;

б) іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн): Київ Києву, Колгуєв Колгуєву, Лебедин — Лебедину, Лермонтов Лермонтову, Львів — Львову, острів острову, рів — рову, Харків —  Харкову.

 

 

 

Знахідний відмінок

У знахідному відмінку однини іменники другої відміни мають форму, однакову з формою родового або називного відмінка.

 

  1. Форму, однакову з формою родового відмінка, мають усі іменники чол. роду, які означають істоти, а також персоніфіковані явища: будівника, доповідача, коня, хлопця; Вітра, Мороза.

Примітка. Деякі іменники, переважно назви побутових предметів, можуть мати паралельні форми, спільні з формами або родового, або називного відмінка: (зрізав) дуба й дуб, (дав) карбованця й карбованець,(написав) листа й лист, (узяв) ножа й ніж, (поклав) олівця й олівець, (поставив) плуга й плуг.

 

  1. Усі інші іменники чол. роду, а також іменники середн. роду в знахідному відмінку мають ту саму форму, що й у називному: будинок, декрет, інститут, колектив, міст, народ, полк, стиль, стіл, сон, ячмінь; коріння, місто, місце, море, село.

 

 

Орудний відмінок

В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им.

 

  1. Закінчення -ом мають усі іменники чол. та середн. роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа -єм) — іменники чол. та середн. роду мішаної та м’якої груп (крім іменників середн. роду, що закінчуються на ): майстром, містом, робітником, селом; бійцем, кобзарем, конем, кущем, місцем, морем, ножем, плечем, прізвищем, секретарем, слухачем; пирієм, роєм, солов’єм, урожаєм.

 

  1. Закінчення -ям мають усі іменники середн. роду на : життям, змаганням, знанням, знаряддям, кіллям, листям, луб’ям, обличчям, піддашшям, роздоріжжям, щастям.

 

  1. Закінчення -им мають в орудному відмінку:

а) іменники — прізвища чол. роду твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Бабкіним, Виноградовим, Звегінцевим, Ільїним, Ковалевим (від Ковалів), Лесиним. Однак неслов’янські прізвища, які закінчуються на -ов, -ин, -ін, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Бюловом, Дарвіном, Чапліном;

б) іменники — географічні назви середн. роду із суфіксами присвійності -ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-), що відмінюються як прикметники: Горошине Горошиним, Котелеве Котелевим, Михалкове Михалковим.

Але іменники — географічні назви чол. та середн. роду із суфіксами -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Бородіном, Голосієвом, Києвом, Лебедином, Святошином, Харковом.

 

 

Місцевий відмінок

У місцевому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві (-єві), -у(-ю), -і (-ї).

 

  1. Закінчення -ові в твердій групі, -еві (після голосного та апострофа -єві) у м’якій та мішаній групах мають:

а) іменники чол. роду, що означають істоти: при батькові, на братові, при вчителеві, на коневі, на носієві, на робітникові, на товаришеві;

б) іменники середн. роду твердої групи із суфіксом -к- (назви істот): на дитяткові, на теляткові, на хлоп’яткові.

Примітка. Іменники чол. роду, що означають осіб, а також зазначені іменники середн. роду мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві (-єві) й закінчення -у (-ю): при батьку, на робітнику, на дитятку, на телятку. Іменники чол. роду, що означають істот (не осіб), мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві (-єві) й закінчення -і (-ї): на коні, на ослі, на тигрі.

 

  1. Закінчення (після голосного ) мають:

а) іменники чол. та середн. роду твердої групи із суфіксами -к-, -ак-, -ик-, -ок-, -к(о), що означають неістоти: у будинку, у війську, у гуртку, на держаку, на дощику, у ліжку, на літаку, у місячнику, у мішку, у підрахунку. Вживаються також і паралельні форми з -ові: у будинкові, на держакові, на літакові, на ліжкові тощо;

б) іменники чол. роду односкладових основ із закінченням -у (-ю) в родовому відмінку, якщо наголос у місцевому відмінку переходить з основи на закінчення: у бою, на льоду, на снігу, у соку, у степу, на шляху.

 

  1. Закінчення (після голосного та апострофа ) мають:

а) іменники чол. роду (переважно безсуфіксні), що означають неістоти: в акті, на березі, на ґрунті, у декреті, у дзьобі, у краї, у листі, на місяці, на поверсі, на порозі, на стовпі, на ремонті, у темпі, у центрі, у штабі.

Примітка. Деякі іменники цього типу можуть мати паралельні закінчення -і (-ї) та -у (-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у гаї — у гаю, у краї — у краю, на торзі — на торгу;

 

б) іменники середн. роду твердої групи (без суфікса -к-), а також мішаної та м’якої груп: у місті, на селі, на письмі, у слові; на піддашші, на плечі, у прізвищі, на роздоріжжі, у становищі; на обличчі, у житті, на пригір’ї, на подвір’ї, на полі.

Примітка. Із прийменником по можуть уживатися паралельні закінчення -у (-ю) та -і (-ї): по Дніпру — по Дніпрі, по місту — по місті, по селу — по селі; для позначення часу вживається тільки закінчення : по обіді, по закінченні.

 

 

Кличний відмінок

Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), .

 

  1. Закінчення мають іменники твердої групи (зокрема, із суфіксами -ик, -ок, ), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, синку, ударнику; Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідріху; погоничу, слухачу, товаришу, також іменники діду, сину, тату.

 

  1. Закінчення мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю, лікарю, місяцю, пролетарю, розмаю, ясеню.

 

  1. Закінчення мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою нар, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець),кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.

 

  1. Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаєв, Щоголів, при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін.

Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення : Києве, Лебедине, Львове.
Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант).
Примітка 2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю, колего Степане, пані Катерино, товаришу Віталію.
Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Максименко, колего Іваничук, добродійко Скирда, товаришу Гончар.
Примітка 4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно, Петре Кузьмичу, Ярославе Андрійовичу.

 

ІІ відміна. Множина

 

Називний відмінок

У називному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення , -і (-ї), -а (-я).

 

  1. Закінчення мають усі іменники чол. роду твердої групи: батьки, береги, городи, директори, заводи, класи, ліси, піонери, робітники, тати, футляри; але друзі.

Примітка. Іменники чол. роду із суфіксами -анин (-янин), -ин, -їн у множині втрачають -ин (-їн): болгари, громадяни, кияни, львів’яни, селяни, татари, хазяї (хазяїни); але: грузини, осетини, русини.

 

  1. Закінчення (після голосного та апострофа ) мають іменники чол. роду м’якої та мішаної груп, а також деякі іменники середн. роду: велетні, герої, ковалі, краї, купці, лікарі, пролетарі, секретарі, солов’ї, теслярі, школярі; ножі, слухачі, товариші; очі, плечі, уші (частіше вуха).

 

  1. Закінчення (у твердій і мішаній групах), (у м’якій групі) мають усі іменники середн. роду: дена (від дно), міста, пера, стремена; прізвища, явища; знання, моря, обличчя, піддашшя, поля, прислів’я, роздоріжжя.

Кілька іменників чол. роду другої відміни мають у називному відмінку множини паралельні закінчення та : вуси — вуса, ґрунти ґрунта (збірне), рукави — рукава, хліби — хліба (збірне), вівса — вівси; але тільки тати (від тато).

 

 

 

Родовий відмінок

У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення та -ей.

 

  1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на , : батьків, берегів, вольтів, героїв, друзів, дощів, країв, метрів, омів, підписів, робітників, солдатів, солов’їв, степів, товаришів, школярів; верхів’їв, відкриттів, життів, міжгір’їв, морів, нагір’їв, подвір’їв, полів, покриттів, почуттів, прислів’їв.

Примітка. Деякі іменники чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ватів (ват), кіловатів (кіловат), татів (тат), чобіт, а також після числівників: сім днів день), сто раз разів), але днів сім, разів сто; сім чоловік, тобто «сім осіб», але сім чоловіків — «сім осіб чоловічої статі», чоловік із двісті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн:болгар, громадян, селян, татар; але: грузинів, осетинів.

 

  1. Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на , та більшість на (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, доліт, завдань, засідань, знань, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт, питань, піддаш, полотен, посилань, прізвищ, роздоріж, серць сердець), сіл, слів, сприйнять, хутер, яєць; але: морів, полів (рідшепіль).

Примітка. При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являється вставний о або е: вікон, повісом, сукон; болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кілець, озерець, пірець, ребер.

 

  1. Закінчення -ей мають деякі іменники чол. роду: гостей, грошей, коней і середн. роду: очей, плечей пліч), зрідка ушей (перев. вух).

 

 

Давальний відмінок

У давальному відмінку множини другої відміни іменники чол. та середн. роду мають закінчення -ам (у твердій і мішаній групах) і -ям (у м’якій групі): батькам, робітникам, слухачам, товаришам, тракторам, колінам, містам, прізвищам, селам; краям, пролетарям, шахтарям; також друзям, місцям, морям, обличчям, питанням, роздоріжжям, узвишшям.

 

 

 

Знахідний відмінок

У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову або з називним, або з родовим відмінком множини, причому:

 

  1. Іменники, що означають істоти, мають закінчення, однакове з родовим відмінком множини: вчителів, героїв, кравців, лікарів, оленів, піонерів, робітників, хрущів (але: піти в партизани, перейти в робітники).

Примітка. Назви деяких свійських тварин мають переважно форму, однакову з родовим відмінком: волів воли), коней коні).

 

  1. Усі інші іменники мають форму, однакову з називним відмінком множини: береги, трактори; вантажі, олівці; міста, селища; моря, обличчя, поля, узвишшя.

 

 

Орудний відмінок

В орудному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми.

 

  1. Закінчення -ами (у твердій та мішаній групах), -ями (у м’якій групі) мають іменники чол. та середн. роду: берегами, робітниками, товаришами, тракторами; вухами, містами, прізвищами, селами, явищами; ковалями, пролетарями, шахтарями; знаряддями, місцями, обличчями, полями, роздоріжжями, узвишшями.

 

  1. Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають іменники чол. та середн. роду: гістьми(частіше гостями), грішми грошима), кіньми конями), чобітьми чоботями, чоботами); коліньми колінами), колісьми (частіше колесами), крильми (частіше крилами).

Примітка. Іменники середн. роду око, плече мають в орудному відмінку множини закінчення -има: очима, плечима.

 

 

Місцевий відмінок

У місцевому відмінку множини іменники чол. та середн. роду мають закінчення -ах (у твердій та мішаній групах), -ях (у м’якій групі): на берегах, на робітниках, у селищах; у календарях, на шахтарях; на місцях, на обличчях, на роздоріжжях, на узвишшях, на чоботах (чоботях).

 

 

Кличний відмінок

У кличному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову з називним: брати, робітники; діячі, товариші; краї, учителі, пролетарі; моря, села.

 

III відміна. Однина

 

  1. У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення : вісті, галузі, любові, моці, ночі, осі, подорожі, сталі, тіні, фальші.

Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височінь, глибочінь, далечінь, широчінь, крім знахідного та орудного, вживаються рідко; їх замінюють відповідні словоформи із суфіксом -ин(а):височина, глибочина, широчина.

 

  1. У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.

 

  1. В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення , причому:

а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінню, віссю, волосінню, в’яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю;

б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф’ю, вістю, жовчю, кіновар’ю, кров’ю, любов’ю, матір’ю, нехворощю, Об’ю, радістю, якістю.

 

  1. У місцевому відмінку однини вживається закінчення : при вісті, у галузі, у доповіді, на осі, у подорожі, у тіні.

 

  1. У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення : вісте, любове, радосте, смерте.

 

ІІІ відміна. Множина

 

  1. У називному, знахідному та кличному відмінках множини іменники третьої відміни мають закінчення: відповіді, вісті, осі, тіні; ночі, подорожі.

 

  1. У родовому відмінку множини виступає закінчення -ей: відомостей, відповідей, вістей, галузей, доповідей, областей, осей, тіней; ночей, подорожей.

 

  1. У давальному відмінку множини виступає закінчення -ям (після шиплячого -ам): відповідям, вістям,осям, тіням; ночам, подорожам.

 

  1. В орудному відмінку множини вживається закінчення -ями (після шиплячого -ами): відповідями, вістями, костями (кістьми), осями; ночами, подорожами.

 

  1. У місцевому відмінку множини вживається закінчення -ях (після шиплячого -ах): у відповідях, у вістях, на осях, у тінях; по ночах, у подорожах.

 

 

 
Відмінювання слова МАТИ

 

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

Однина

мат (рідко — мат-ір)

мат-ер-і

мат-ер-і

мат-ір

мат-ір’-ю

…мат-ер-і

мат

Множина

мат-ер-і

мат-ер-ів

мат-ер-ям

мат-ер-ів

мат-ер-ями

…мат-ер-ях

мат-ер-і

 

 

IV відміна. Однина

 

  1. У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення(після шиплячого ): галченя, голуб’я, гуся, дитя, ім’я, козеня, плем’я; коліща, курча, лоша.

     

    1. У родовому відмінку однини вживаються форми на -ят-и (після шиплячого -ат-и) та -ен-і: галченяти, голуб’яти, гусяти, дитяти, козеняти; курчати, лошати, коліщати; імені (та ім’я), племені (та плем’я).

     

    1. У давальному відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого на -ат-і) та -ен-і:галченяті, гусяті, дитяті, козеняті; курчаті, лошаті; імені, племені.

     

    1. В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят-, -ат-) на -ям (після шиплячого -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми на -ен-ем і -ям: галченям, гусям, дитям, козеням; курчам, лошам; іменем і ім’ям, племенем і плем’ям.

     

    1. У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого -ат-і) та -ен-і: на галченяті; на курчаті; в імені, у племені.

 

IV відміна. Множина

 

  1. У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого -ат-а) й -ен-а: гусята, телята; курчата, лошата; імена, племена.

 

  1. У родовому відмінку множини виступає нульове закінчення на -ят (після шиплячого -ат) і -ен: гусят, телят; курчат, лошат; імен, племен.

 

  1. У давальному відмінку множини вживаються форми на -ят-ам (після шиплячого -ат-ам) і -ен-ам: гусятам, телятам; курчатам, лошатам; іменам, племенам.

 

  1. У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову з називним відмінком: коліщата; імена, племена; з родовим відмінком (для назв людей): дівчат, хлоп’ят; або обидві форми (для назв тварин): гусят і гусята; курчат і курчата, ягнят і ягнята.

 

  1. В орудному відмінку множини вживаються форми на -ят-ами (після шиплячого -ат-ами) та -ен-ами: гусятами, ягнятами; курчатами, лошатами; іменами, племенами.

 

  1. У місцевому відмінку множини вживається форма на -ят-ах (після шиплячого -ат-ах) і -ен-ах: на гусятах, на ягнятах; на курчатах, на лошатах; в іменах, у племенах.

 

Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини

 

  1. У називному відмінку вживаються:

а) закінчення : в’язи, гуси, діти, збоїни, кросівки, кури, люди, ночви, окуляри, сани, сіни, сходи, штани.
Примітка. Деякі іменники, як гуси, діти, кури, люди, мають форму однини, але від інших основ: гуска, дитина, курка, людина;

 

б) закінчення (після голосного ): гордощі, граблі, двері, дріжджі, коноплі, помиї, радощі, хитрощі;

в) закінчення (зрідка ): вила, ворота, дрова, ясла, ясна, вінця.

 

  1. У родовому відмінку виступають:

а) закінчення -ей: грошей, гусей, дверей, курей, людей, саней, сіней;

б) закінчення -ів: в’язів, граблів грабель), дріжджів, кліщів, окулярів, сходів, хитрощів;

в) нульове закінчення: вил, воріт, дров, збоїн, конопель, лещат, ночв (частіше — ночов), ясел, ясен.

 

  1. У давальному відмінку виступають:

а) закінчення -ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення , або (після шиплячого): веселощам, вилам, воротам воротям), в’язам, ночвам, радощам, сходам, штанам штаням), яслам.

Винятки: гусям, дітям, курям, людям, саням, сіням;

б) закінчення -ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на , , : вінцям, граблям, дверям, помиям.

 

  1. У знахідному відмінку вживаються форми:

а) однакові з називним відмінком: вила, вінця, граблі, коноплі, окуляри, сани, ясла;

б) однакові з родовим відмінком (для назв людей): дітей, людей;

в) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): гусей і гуси, курей і кури.

 

  1. В орудному відмінку виступають:

а) закінчення -ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення , або (після шиплячого): вилами, ночвами, сходами; веселощами, радощами;

б) закінчення -ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на , , : вінцями, граблями, коноплями, помиями;

в) закінчення -ми: ворітьми воротами), грішми грошима), гусьми, дверми дверима), дітьми, курми, людьми, саньми санями), сіньми, штаньми штанами, рідше — штанями).

 

  1. У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаються закінчення -ах, -ях: на вилах, на воротах (рідше — воротях), у ночвах, на штанах (рідше — на штанях), у яслах; на граблях, у дверях, у помиях.

 

 

Запитання до теми

 

 

  1. Усі іменники мають закінчення -а (-я) у р.в. однини в рядку

А.  кур’єр, четвер, автомобіль, Херсон

Б. барабан, барбарис, кілочок, килим

В. вальс, мегаполіс, фунікулер, халат

Г. фікус, причал, театрал, рижик

Відповідь 1 А Б В Г

 

  1. Виділіть рядок, у якому всі іменники належать до ІІ відміни

А. ніч, Данило, озерце, топорище

Б. узлісся, вогнище, стрілець, обрій

В. ліхтар, ратуньо, заполоч, селище

Г. характер, резюме, поле, сухар

Відповідь 2 А Б В Г

 

3.Виберіть рядок, у якому не всі іменники належать до ІІІ відміни

А. ніжність, нежить, велич, любов

Б. гусінь, радість, доповідь, честь

В. піч, розкіш, подорож, каламуть

Г. міцність, молодь, вість, рись

Відповідь 3 А Б В Г

 

  1. З’ясуйте, у якому рядку всі іменники — IV відміни

А. ім’я, лоша, пташеня, пташенятко

Б. каченя, каченятко, плем’я, горобеня

В. коліща, левеня, оленя, дитинчатко

Г. соколя, шпача, дитинча, ноженя

Відповідь 4 А Б В Г

 

  1. Визначте рядок, у якому всі іменники не належать до жодної відміни

А. общеньки, радощі, мідь, завкадедри

Б. журі, духи, сіни, бра

В. вечорниці, ворота, чернь, ательє

Г. Блєдних, ночви, заполоч, адажіо

Відповідь 5 А Б В Г

 

  1. У якому рядку всі іменники ІІ відміни чоловічого роду у формі родового відмінка однини мають закінченн -а (-я)

А. лицар, Париж, кубометр, овес

Б. Ірпінь, Донбас, гектар, квадрат

В. трамвай, киянин, Миргород, коридор

Г. гараж, грам, Туніс, ліхтар

Відповідь 6 А Б В Г

 

  1. Всі іменники ІІ відміни у формі родового відмінка однини мають закінчення -а(-я) у рядку:

А. професор, плече, витвір, сухар

Б реферат, обличчя, тролейбус, депутат

В. право, молоко, граніт, Крим

Г. громадянин, сонце, ключ, Дністер

Відповідь 7 А Б В Г

 

  1. Всі іменники ІІ відміни у формі родового відміна однини мають закінчення -у (-ю) у рядку:

А. жаль, Байкал, сантиметр, степ

Б. Китай, прогін, звіробій, дозвіл

В. небокрай, парламент, Львів, цемент

Г. сміх, бінокль, розум, слух

Відповідь 8 А Б В Г

 

  1. Всі іменники у формі родового відмінка множини мають нульове закінчення в рядку:

А. прочанин, селянин, рішення, дно

Б. тло, грузин, слово, галичанин

В. дворянин, мордвин, роздоріжжя, поле

Г. відро, озеро, кінь, киянин

 

Відповідь 9 А Б В Г

 

  1. У якому рядку правильно записано всі іменники ІІІ відміни в орудному відмінку однини

А. заполоччю, любов’ю, сталью, тінню

Б. рубісттю, матір’ю, неповторністю, жовчю

В. вуаллю, користю, кров’ю, мораллю

Г. спадковістю, мазью, віддаллю, областью

Відповідь 10 А Б В Г

 

  1. Позначте рядок, у якому подано лише іменники І відміни

А. віра, малина, берег, сердега

Б. Микола, Денис, пуща, ножище

В. груша, собака, тривога, суддя

Г. стежка, рілля, байкар, байка

Відповідь 11 А Б В Г

 

  1. У якому рядку всі іменники ІІ відміни, що закінчуються на р, належать до твердої групи

А. відвар, шахтар, каменяр, плугатар

Б. семафор, проводир, футляр, інженер

В. касир, стовбур, снігур, суве нір

Г. звір, козир, майстер, явір

Відповідь 12 А Б В Г