Настройте меню в панели администратора

Морфологія. Іменник (Частина 1)

ЗМІСТ РОЗДІЛУ


 

МОРФОЛОГІЯ

 

Морфолрогіярозділ граматики, у якому вивчаються граматичні властивості (словозміна, словотворення формотворення) слів, а також групування їх за частинами мови.

Частина мови — це такий лексично-граматичний розряд слів, який відрізняється від іншого розряду своїм значенням, властивими йому граматичними категоріями, основними синтаксичними функціями та засобами словотворення.

 

Принципи поділу слів на частини мови

смисловий (семантичний, лексичний) морфологічний синтаксичний словотвірний
характеризує лексичне значення слова або його відсутність, що слово називає: предмет, його ознаку, кулькість, дію чи стан:

 

підпис, яскравий, іти

своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних є слово:

 

 

червона квітка

типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає:

 

 

Розпустився (присудок) червоний (означення) мак (підмет)

специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби:

 

 

 

читати (дієслово);

читанка (іменник);

читацький (прикметник);

прочитанний (дієприкметник)

 

Частини мови поділяються на:

Повнозначні (самостійні) Неповнозначні (службові) Вигук
Іменник Прийменник
Прикметник Сполучник
Прислівник Частка
Числівник
Дієслово
Займенник

 

 

ЗМІННІ НЕЗМІННІ
Самостійні

 

Самостійні Службові Вигук
іменник прислівник форми дієслова  сполучник
прикметник дієприслівник частка
числівник інфінітив прийменник
займенник безособові дієслова
дієслово дієслівні форми на -но, -то
дієприкметник (форма дієслова)

 

ІМЕННИК

 

Іменник — це повнозначна частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? або що?

Іменники змінюються за відмінками і числами й бувають чоловічого, жіночого або середнього роду.

За значенням усі іменники поділяють на назви:

  • істот: — назви осіб (хто?): українець, учитель, мати, песиміст, Ольга;

            — назви тварин (що?): теля, ягуар, зозуля, метелик, муха.

  • неістот відповідають на питання що? Київ, рука, автомобіль, дошка, путь.

 

2.1. Власні й загальні іменники

 

Власні назви – це індивідуальні назви предметів. Вони виокремлюють конкретний предмет із ряду однотипний предметів: Надія, Василь, Дніпро, “Запорожець”, Плутон, Поділля.

До власних назв належать:

а) прізвища, імена, по батькові, псевдоніми людей (Левчук, Клименко, Оксана, Василь, Леся Українка);

б) назви найвищих державних та урядових посад (Президент України, Голова Верховної Ради, Генеральних прокурор України);

в) індивідуальні назви установ, організацій, газет, часописів, творів, готелів, пароплавів (Театр ляльок, Український дім, видавництво “Вища школа”, газета “Вечірній Київ”, теплохід “Тарас Шевченко”);

г) географічні й астрологічні назви (Волинь, Рівне, Дніпро, Кавказ, Меркурій);

ґ) назви визначних історичних подій, свят, урядових нагород (Полтавська битва, День незалежності, Державна премія ім. Т.Г. Шевченка);

д) назви релігійних свят, постів, культових імен (Різдво, Покрова, Бог, Курбан-байрам);

е) клички тварин (Сірко, Пушок).

 

  • Власні назви пишуть із великої літери, і вони мають, як правило, одну числову форму — однину (Сімферополь, Олена, Десна) або множину (Карпати, Чернівці, Анди).
  • Форми множини у власних назвах використовують тоді, коли треба позначити осіб одного роду чи однієї сім’ї (родина Коцюбинських, брати Тобілевичі) або для позначення групи осіб чи предметів, що мають однакові індивідуальні назви: У товаристві було два Миколи.
  • Власні іменники можуть переходити у загальні, а загальні у власні. Переходячи у загальні іменники, власні назви втрачають суто індивідуальне значення і вживаються як узагальнена назва типу людей або якогось класу однорідних предметів: меценат, дизель, форд, ампер. У свою чергу на основі загальних назв виникають власні: магазин “Перлина”, місто Орел.

 

Загальні назви це узагальнені назви однорідних предметів: озеро, гора, місто, дівчина, газета, машина. Загальні назви пишуть із малої літери.

Збірними іменниками називаються іменники, які означають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймається як одне ціле: маковиння, мишва, гудиння, селянство.

Збірні іменники вживаються лише в однині.

Зі збірними іменниками не поєднуються власне кількісні числівники (один, два, три…), оскільки поняття сукупності не підлягає рахункові.

Проте зі зібірними іменниками можуть поєднуватися неозначено-кількісні чи дробові числівники: трохи квасолиння, багато рідні, одна друга молодняка.


 

2.2. Рід іменників

 

Рід іменників — несловозмінна граматична категорія (тобто іменники належать до певного роду і не можуть змінюватися за родами на відміну від прикметника, наприклад).

Іменники мають рід: чоловічий, жіночий, середній або спільний.

Рід іменників визначають:

  1. Морфологічно — закінченням називного відмінка однини і характером основи:
Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід
ñ  більшість іменників, що у початковій формі мають нульове закінчення і чисту основу на приголосний (клен, народ, стіл, край, настрій, календар, день, жолудь) ñ  іменники, що в початковій формі мають закінчення -а (-я) (вода, рука, пісня, вулиця, професія) ñ  іменники, які в початковій формі мають закінчення -о, -е (вікно, суспільство, весло, коло, море, горе, сховище, озерце)
ñ  частина іменників на -а (-я) (назви осіб чоловічої статті) (староста, Микола) ñ  іменники з нульовим закінченням, основи яких закінчуються твердим чи м’яким приголосним (вода, рука, пісня, вулиця, професія) ñ  іменники із закінченням -а (-я) курча, дівча, ведмежа, трашеня, сім’я
ñ  поодинокі іменники із закінченням (батько, Павло, Дніпро) ñ  іменники з нульовим закінченням, основи яких закінчуються твердим чи м’яким приголосним (велич, подорож, суміш, печаль, блакить, роль, паморозь) та іменник мати.

 

Отже, спеціального закінчення для вираження родової належності немає, а тому треба враховувати всю систему закінчень непрямих відмінків. Закінченням визначається в основному рід назв неістот.

 

  1. В іменниках-назвах істот граматичний рід має визначатися лексично (за значенням) — родові відмінності осіб чоловічої і жіночої статі виражаються різними лексичними одиницями: батько — мати, дядько — тітка, хлопець — дівчина, вівця — баран.

Іменники, що називають недорослих істот, належать до середнього роду (ведмежа, цуценя, пташа).

Іменники-назви осіб за професією належать до чоловічого роду, їм не властиве розмежування чоловічого і жіночого роду за допомоги зовнішніх показників: геолог, педагог, фотограф, технік. Розрізнити за статтю такі іменники можна лише синтаксично, тобто за формою залежних слів або контекстом: біолог працювала, гід повернулася.

  1. Від частини іменників з цією семантикою за допомоги суфіксів -к- -иц- , утворюються співвідносні іменники жіночого роду: архітектор — архітекторка, актор — акторка, будівельник — будівельниця. Родова належність таких слів визначається словотвірним способом.

 

Іменники-назви осіб за їх характерними діями або рисами поведінки зараховують до іменників спільного роду: писака, зівака, жаднюга, приблуда, ненажера. Вони можуть належати до чоловічого або до жіночого роду залежно від статі особи, яку називають: старий волоцюга — стара волоцюга.

Розрізнення за статтю ні морфологічно, ні синтаксично не мають назви деяких тварин, птахів, риб, вони мають форму або чоловічого, або жіночого роду: білка, карась, ластівка, миша, пінгвін, муха, оса, рись, щука.

Подвійний рід (чоловічий — середній) мають іменники-назви істот і неістот, утворені за допомогою суфіікса -ище. Показником середнього роду є закінчення -е, а чоловічого і жіночого граматичний рід твірного слова: лоб (ч.р.)- лобище (ср. р.); свекруха (ж. р.) — свекрушище (ср. р.)

 

Рід невідмінюваних іменників визначають так:

  • назви осіб відповідно до статі: цей денді, ця міс, ця леді;
  • назви тварин мають чоловічий рід (крім цеце — ж.р.): цей кенгуру, цей, шимпанзе, цей какаду;
  • назви неістот мають середній рід: це пюре, це рандеву, це сопрано;
  • рід власних назв визначають за родом загальної назви: місто Баку (воно), річка Конго (вона), озеро Ері (воно).
  • рід деяких загальних назв визначають за родом родового поняття: салямі (вона) — ковбаса, кольрабі (вона) — капуста;
  • рід невідмінюваних абревіатур визначають за головним словом, яке стоїть у називному відмінку: ООН — ж.р. (Організація Об’єднаних Нації), ТОВ — с.р. (товариство з обмеженою відповідальністю).

 

В іменниках, які мають лише форму множини, категорія роду відсутня: дерев’яні ворота, подвійні двері, стрімкі сходи, мальовничі Чернівці.

 

Запам’ятайте

  • До чоловічого роду належать слова:

 

аерзоль нежить псалтир рояль сажень толь тунель тюль фенхель шампунь біль

дріб живопис запис літопис

 зяб

кір машинопис напис

опис перекис

пил

підпис полин поступ пропис розсип рукопис Сибір

сип

собака

степ степінь ступінь


 

  • До жіночого роду належать слова:

 

антресоль

бандероль

бешамель

ваніль

вуаль

емаль

каніфоль

консоль

мігрень

папороть

розкіш

філігрань

фланель

 

 

  • Деякі іменники мають варіанти форми роду. Правильними є обидві:

 

абрикос — абрикоса

вольєр — вольєра

жираф — жирафа

зал — зала

клавіш — клавіша

мозоль — мозоля

спазм — спазма


 

  • Іменниками як чоловічого роду, так і жіночого роду можуть бути слова:

ґандж

дрож

жужіль

кужіль

купіль

фальш

 

Інколи рід вказує на паронімію: округ — територіальна одиниця, округа — навколишня місцевість.


 

2.3. Число іменників

 

Іменники мають форми однини і множини.

Однина може означати один предмет із кількості однорідних (зошит, дерево, зірка, країна) або сукупність однорідних предметів як єдине ціле (козацтво, юнацтво, мушва, комашня).

Множина може означати два і більше однорідних предметів (зошити, дерева, зірки, країни) або один предмет, який граматично має форму множини (обценьки, іменини, радощі, окуляри).

 

Іменники поділяються на три групи:

1) вживаються

в однині і у множині

2) вживаються тільки в однині 3) вживаються тільки у множині
Стіл — столи, тополя — тополі, книжка — книжки, сон — сни Жіноцтво, лінь, клей, щирість, Тернопіль Граблі, меблі, заручники, Черкаси, веселощі

 

 

Одиничні іменники:

  • назви речовин: молоко, чорнило, залізо;
  • збірні назви: жіноцтво, студентство, бадилля, листя, зілля;
  • назви дій, якостей, почутті: боротьба, чесність, навчання;
  • власні назви: Угорщина, Яремче, Кальміус, Ірина, Франко.

 

Множинні іменники:

  • назви парних предметів: ножиці, двері, окуляри;
  • збірні назви: гуси, діти, люди;
  • назви дій, станів, почуттів: веселощі, пестоці, жнива;
  • назви відрізків часу і часових понять: іменини, роковини, канікули, будні;
  • назви грошових понять: гроші, фінанси, кошти;
  • назви ігор: шахи, нарди, посиденьки, піжмурки;
  • власні назви: Анди, Альпи, Суми, Карпати, Чернівці;
  • народні свята та обряди: обжинки, заручини, похорони;
  • процеси, дії, які складаються з повторень або в яких беруть участь двоє і більше осіб: переговори, заробітки;
  • залишки речовин: об’їдки, висівки.

 

Тести до теми

 

Завдання: Пройдіть вправу “ВІН, ВОНА, ВОНО” на сайті http://ukr-mova.in.ua/exercises/orfografiya/vin,-vona-chu-vono

 

ТЕСТИ

 

  1. До спільного роду належать усі іменники рядка

А. бродяга, неотеса, жирафа, абрикоса

Б. добряга, базіка, сіромаха, сирота

В. гайдамака, роботяга, інженер, хабарник

Г. учитель, секретар, директор, листоноша

Відповідь 1 А Б В Г

 

  1. У якому рядку всі слова є іменниками

А. молотьба, четверо, піч, турбота;

Б. журба, п’ятий, лихо, біганина;

В. висновки, висівки, шимпанзе, оксамит

Г. какаду, проміння, восковий, межа

Відповідь 2 А Б В Г

 

  1. Оберіть рядок, у якому всі іменники належать до чоловічого роду

А. край, тюль, кіно, розпач;

Б. біль, дріб, аташе, поні;

В. насип, денді, професор, лось;

Г. Кравченко, суддя, каліка, Медео

Відповідь 3 А Б В Г

 

  1. Укажіть рядок, у якому не всі іменники належать до жіночого роду

А. жирафа, братова, українка, синиця;

Б. черепаха, місіс, леді, волошка;

В. чуйність, доброта, хмара, криза;

Г. нежить, боа, кава, краватка

Відповідь 4 А Б В Г

 

  1. Позначте рядок, у якому всі іменники іншомовного походження належать до жіночого роду

А. мадам, Ай-Петрі, Міссісіпі;

Б. леді, піца, Россіні;

В. фрау, какаду, Барнео (острів);

Г. поні, Бетті, фламінго

Відповідь 5 А Б В Г

 

  1. Іменники, що мають форму однини й множини подано у рядку:

А. ліхтар, сад, дружба, жінка;

Б. Данило, артист, квітка, редька;

В. хмара, дорога, колодязь дно;

Г. тло, ходьба, доля, повість

Відповідь 6 А Б В Г

 

  1. Укажіть рядок, у якому не всі іменники мають форму однини і множини

А. вишня, брова, ночви, суддя;

Б. стаття, площа, програмування, гравер;

В. клей, мітла, курча, лікарня;

Г. хвиля, байкар, яма, пасовище

Відповідь 7 А Б В Г

 

  1. Усі іменники, що вживаються тільки в однині, подано в рядку

А. сани, молоко, худоба, ніжність;

Б. Волинь, сметана, чуйність, учительство;

В. мурашня, косовиця, копалини, горобина;

Г. сум, срібло, гречка, об’їдки

Відповідь 8 А Б В Г

 

  1. У якому рядку іменники мають лише форму множини

А. вершки, пісок, двері, білила;

Б. заздрощі, Чернівці, збитки, збирач;

В. фінанси, переговори, граблі, штани

Г. оглядини, вина, крупа, страждання

Відповідь 9 А Б В Г

 

  1. Рядок, у якому не всі іменники є назвами істот

А. слухач, народ, воєвода, сокіл

Б. мавка, сліпець, гуска, небіжчик

В. бджола, турист, портьє, сват

Г. прем’єр, казкар, смерд, круп’є

Ґ. мер, депутат, кунгуру, картограф

Відповідь № 10 А Б В Г Ґ

 

  1. Неправильно побудовано словосполучення в рядку

А. довге волосся, зручні меблі, гострий біль

Б. спритний круп’є, науковий ступінь, солодке какао

В. гострі ножиці, залізничний насип, вродлива місіс

Г. набридлива мушва, моя путь, картопляне пюре

Ґ. розчинна кава, скляні пенсне, лондонський денді

Відповідь № 11 А Б В Г Ґ

 

  1. Лише форму однини має іменник

А. крісло

Б. читання

В. Тбілісі

Г. муза

Ґ. океан

Відповідь № 12 А Б В Г Ґ