Настройте меню в панели администратора

Морфологія. Іменник (Частина 2)

ЗМІСТ РОЗДІЛУ


 

ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ

 

Відмінок — граматична категорія іменника, що виражає його синтаксичні відношення до інших слів у реченні. Відмінок іменників є морфологічною, самостійною категорією. В українській мові є сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Кожний з відмінків, крім кличного, відповідає на певне питання:

називний — хто? що? (людина, поле)

родовий — кого? чого? (людини, поля)

давальний — кому? чому? (людині, полю)

знахідний — кого? що? (людину, поле)

орудний — ким? чим? (людиною, полем)

місцевий — на кому? на чому? (на людині, на полі)

кличний — (людино, поле)

 

Називний відмінок називають прямим, всі інші — непрямі.

Називний відмінок є початковою формою іменника і виступає в реченні у ролі підмета, тобто називає виконавця дії. У формі називного відмінка виступає також іменна частина складеного присудка, а також прикладка і головний член односкладного номінативного речення.

 

Родовий відмінок називає:

предмет, на який спрямована дія (написати листа, виконання вправи, налити воли);

носія ознаки (людина совісті, син героя);

виконавця дії (виступи учнів, боротьба народів);

час (навчатися до січня );

місце (стояти біля столу);

причину (замовчати від несподіванки);

спосіб дії (сміятися до сліз);

мету (піти по воду).

 

Давальний відмінок називає:

особу чи предмет, на корить яких або на шкоду яким відбувається дія (передати сестрі, нагнати дітям страху);

особу, якій приписується певний стан (примарилось батькові);

належність, стосунок, спрямування (памятник Шевченкові, служіння народові, рахунок команді)

 

Знахідний відмінок називає:

прямий об’єкт (іменник залежить від перехідних дієслів) (читати книжку, копати землю);

час, місце, причину, мету дії (чекати годину, вийшли на поле, боротися за правду).

 

Орудний відмінок називає:

знаряддя, засіб дії і пересування (згрібати граблями, махнути рукою, їхати машиною)

виконавця дії (план затверджений комісією),

місце і час дії (іти дорогою, плавати морем, працює ночами, прийшов перед ранком)

 

Місцевий відмінок, якому властиве тільки прийменникове вживання, в типовому вияві виражає

значення місця (лежати в садку, жити у місті, ходити по городу);

часу (зустрітися о десятій годині, приїхав у травні)

засобу дії (грати на дудці, шити на машинці)

 

Кличний відмінок спеціалізується на вираженні функції звертання (називає особу, до якої звертається мовець): чоловіче, поете, пісне, Олено, Віталію.

 

Граматичне значення відмінка виражається насамперед закінченням (стати вчителем, купити коня, повідомити студентам) або поєднаням закінчення з:

- прийменником (на морі, під столом, із газети);

- наголосом (немає сторінки — гортаю сторінки);

- чергуванням звуків (рука — на руці, нога — на нозі).

 

ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ

 

Відмінювання іменників — це їхня словозміна. За характером відмінкових закінчень іменники поділяють на чотири відміни.

 

Зверніть увагу!

Не поділяються на відміни:

- невідмінювані іменники іншомовного походження: шасі, шимпанзе, журі;

- іменники, які мають тільки форму множини: двері, шахи, заручини;

- іменники прикметникового походження: набережна, наречена, шампанське, ванна, Коцюбинський;

- жіночі прізвища на –о  та на приголосний: Тетяна Коваленко, Оксана Козачук.

І відміна Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду закінчення –а, (-я) Микола, суддя, земля, посуха, нероба, сплюха
ІІ відміна Іменники чоловічого роду

 

Іменники середнього роду, у який не з’являються суфікси -ат-, (-ят-), -ен

Закінчення на -о

Нульове закінчення

 

закінчення на -о, -е, -я

Дніпро, батько

Віталій, плащ, рік

 

відро, озеро, коліщатко, поле, серце, плече, життя

ІІІ відміна Іменники жіночого роду Нульове закінчення

+ іменник мати

Умань, молодь, кров, радість, лють
IV відміна Іменники середнього роду, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат- (-ят-), — ен- Закінчення на -а (-я), Лоша, слоненя, плем’я, ім’я, дівча, хлоп’я

 

 

 

 

 

 

Іменники І і ІІ відміни за характером кінцевого приголосного основи поділяються на три групи: тверду, мяку і мішану:

 

Відміна Група Іменники Приклади
І відміна Тверда основа яких закінчується на  твердий нешиплячий приголосний: актриса, Микола, свекруха
Мяка основа яких закінчується на м’який приголосний Марія[ja], квасоля, палиця, суддя
Мішана основа, яких закінчується на шиплячий приголосний (ж, ч, ш і літера щ): миша, пуща, вежа, листоноша
ІІ відміна Тверда чоловічого роду  з основою на твердий приголосний: крок, Дніпро, літак
якщо корінь закінчується на -р, : мир, сир, жир
із суфіксами -ар, -ир, -яр, у яких при відмінювання постійний наголос: ювіляр, мундир, куховар
середнього роду із закінченням : відро, дерево, озеро
іменники іншомовного походження із суфіксами   -ер, -ір, -ур, -ор: зефір, інженер, абажур
УВАГА! Винятки: звір, комар, хабар, долар, панцир, пластир, варвар

ІІ відміна тверда група

Мяка чоловічого роду з основою на м’який приголосний гай, Андрій, Василь,  вихователь, українець
із суфіксом -ар, -ир, якщо при відмінюванні ці суффікси ненаголошені писар — писарі, буквар — букваря, аптекар — аптекаря
УВАГА! Винятки: Ігор, якір, лобур, кучер (про волосся)

– ІІ відміна м’яка група

середнього роду із закіченням на (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий) море, сонце, серце
із закінченням на життя, обличчя, зілля, листя
Мішана чоловічого рід з основою на шиплячий плащ, ключ, вірш
з основою на –яр, у яких при відмінювані наголос падає на закінчення школяр – школярем, пісняр – піснярем, скляр — скляра

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ТА НАПИСАННЯ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ

 

І відміна. Однина

  1. У родовому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення , , .

а) И мають іменники твердої групи: книжки, машини, перемоги, родини, фабрики.

б) І (після голосного та апострофа — ї) мають іменники першої відміни м’якої та мішаної груп: бурі, мрії, надії, праці, робітниці, сім’ї; кручі, межі, площі, тиші.
Увага! Форми родового відмінка однини та називного множини нерідко розрізняються наголосами; пор.: дочки — дочки, земліземлі, книжкикнижки, сестрисестри, сім’ї — сім’ї.

 

  1. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення , після голосного та апострофа — : книжці, машині, перемозі, фабриці; бурі, надії, робітниці, сім’ї, статті; кручі, межі.

 

  1. У знахідному відмінку однини іменники першої відміни твердої та мішаної груп мають закінчення , м’якої — : книжку, машину, перемогу, фабрику; кручу, межу, площу, надію, сім’ю.

 

  1. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: книжкою, машиною, перемогою, фабрикою; бурею, надією, робітницею, сім’єю, статтею; кручею, межею, площею, тишею.

 

  1. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення , після голосного та апострофа — : на книжці, на машині, у перемозі, на фабриці; у бурі, у надії, при робітниці, у сім’ї.

Увага! Перед закінченням в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: нога— нозі, рука — руці, мухамусі.

 

  1. У кличному відмінку однини іменників першої відміни вживаються закінчення , , , .

а) О мають іменники твердої групи: дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро.

б) Е мають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного та апострофа: воле, земле, Катре, робітнице; душе, круче; Маріє, мріє, сім’є, Соломіє, а також Ілле.

в) Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю, тітусю.
Увага! У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.

 

 

І відмінок. Множина

  1. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення , м’якої та мішаної груп — , після голосного та апострофа — : книжки, перемоги, фабрики; бурі, надії, робітниці, статті, сім’ї; миші, площі; також іменники чол. і спільного роду: старости (і з іншим значенням старости), судді, сироти.

 

  1. У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей,-ів.

а) Нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: баббабів), верст (від верста давня міра відстані), верств (від верства – шар) і верстов (від верства – давня міра відстані), вигід (відвигода) і вигод (від вигода), губгубів), доріг, машин, назв, свобод, фабрик, шкіл; бур, долонь, легеньлегенів), надій, робітниць; круч, меж, площ.

б) Кілька іменників жін. роду закінчуються на -ей: мишей, сімей, статей (від стаття).

в) Закінчення -ів мають деякі іменники чол. роду: суддів, старостів, окремі іменники жін. роду (див. вище п. а), а також прізвища: Журбів, Чупринків.
Увага. В іменниках, які мають у називному відмінку однини перед закінченням сполучення двох приголосних, у родовому відмінку множини між ними з’являється о або е.

О з’являється в тих іменниках, які мають після приголосного основи суфікс : дочок, книжок, кульок,  а також в іменниках гра (мн. Ігри), кухня, поверхня, сосна, сукня: ігор, кухонь, поверхонь, сосонсосен), суконь. В інших іменниках з’являється е (є): боєнь, воєнвійн), домен, лазень.

 

Вставних звуків, як правило, не буває в іменниках іншомовного походження: арф, догм, пальм, шайб; тільки в іменниках на-к(а) за аналогією до відповідних українських з’являється о: арка-арок, марка — марок.

 Увага. В іменниках іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння зберігається: бонн (від бонна), булл (від булла), ванн (від ванна), вілл (від вілла), панн (від панна).

 

  1. У давальному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ам, -ям.

а) Закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп: книжкам, машинам, фабрикам; кручам.

б) Закінчення -ям мають іменники м’якої групи: бурям, надіям, робітницям, сім’ям, статтям.

 

  1. У знахідному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому:

а) іменники — назви осіб та істот мають форму, однакову з формою родового відмінка множини: ведмедиць, вовчиць, листонош, молодиць, робітниць, українок.
Увага. Іменники — назви деяких свійських тварин уживаються також у формі, однаковій із формою називного відмінка: гнати овецьвівці), пасти корівкорови);

 

б) іменники, що не означають істот, уживаються у формі, однаковій із формою називного відмінка множини: книжки, машини, фабрики; вулиці, друкарні, мрії, сім’ї; кручі, межі, площі.

 

  1. У орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми.

а) Закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: книжками, кручами, межами.

б) Закінчення -ями мають іменники м’якої групи: вулицями, сім’ями, статтями.

в) Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: ворітьмиворотами), курми, слізьмисльозами), свинямисвинями).

 

  1. У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях — для м’якої групи: у книжках, на машинах; на кручах, на межах; у статтях.

 

  1. У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: баби, дочки, жінки, робітниці.

 

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

 

  1. Усі іменники належать до ІІ відміни в рядку

А. відро, плач, ніч, півострів

Б. зілля, весілля, вим’я, життя

В. поле, горе, селище, пасовище

Г. дядько, Василь, Микола, учитель

Д. учитель, адвокат, військовий, архітектор

Відповідь № 1 А Б В Г Д

 

 

  1. Усі іменники належать до м‘якої групи в рядку

А. палець, сім’я, вишняк, Андрій

Б. обличчя, аптекар, надія, дідусь

В. суддя, зілля, мідь, січень

Г. теля, воля, тополя, квасоля

Д. вишня, лінія, Василь, екземпляр

Відповідь № 2 А Б В Г Д

 

 

  1. Усі іменники належать до твердої групи в рядку

А. стріха, відерце, озеро, вечір

Б. мураха, Львів, бригадир, календар

В. стіл, коромисло, бюро, діжка

Г. комбайн, ювіляр, програвач, актриса

Д. нарада, плаха, погріб, ремінчик

Відповідь № 3 А Б В Г Д

 

  1. Усі іменники належать до мішаної групи в рядку

А. комаха, груша, круча, плече

Б. селище, ключ, озерце, Збруч

В. межа, сажа, ніж, ніч

Г. пуща, гараж, вугляр, підпасич

Д. сич, площа, пестощі, матч

Відповідь № 4 А Б В Г Д

 

  1. Форма кличного відмінка утворена неправильно в рядку

А. панове!

Б. тітонько!

В. Миколе!

Г. Юрію!

Д. Павле!

Відповідь № 5 А Б В Г Д

 

  1. 6. Позначте рядок, у якому подано лише іменники І відміни

А. віра, малина, берег, сердега

Б. Микола, Денис, пуща, ножище

В. груша, собака, тривога, суддя

Г. стежка, рілля, байкар, байка

Відповідь 6 А Б В Г

 

 

  1. 7. Позначте рядок, у якому подано лише іменники ІІ відміни

А. ніч, Данило, озерце, топорище

Б. узлісся, вогнище, стрілець, обрій

В. ліхтар, братуньо, заполоч, селище

Г. характер, резюме, поле, сухар

Відповідь 7 А Б В Г

 

 

  1. 8. Позначте рядок, у якому не всі іменники належать до ІІІ відміни

А. ніжність, нежить, велич, любов

Б. гусінь, радість, доповідь, честь

В. піч, розкіш, подорож, каламуть

Г. міцність, молодь, вісь, рись

Відповідь 8 А Б В Г

 

 

  1. 9. Позначте рядок, у якому всі іменники — ІV відміни

А. ім’я, лоша, пташеня, пташенятко

Б. каченя, каченятко, плем’я, горобеня

В. коліща, левеня, оленя, дитинчатко

Г. соколя, шпача, дитинча, ноженя

Відповідь 9 А Б В Г

 

 

  1. 10. Укажіть рядок, у якому подані всі незмінювані іменники

А. труднощі, Батумі, лібрето, ЗМІ

Б. какаду, еркер, комполку, аташе

В. ватман, дельта, вакуум, кольє

Г. вар’єте, кольрабі, де-факто, есперанто

Відповідь 10 А Б В Г

 

 

  1. 11. У якому рядку всі іменники, що закінчуються на р належать до м’якої групи

А. проректор, ювіляр, жир, відвар

Б. хор, комар, бондар, пролетар

В. інвентар, кобзар, писар, буквар

Г. шофер, гіпюр, каламбур, гектар

Відповідь 11 А Б В Г

 

 

  1. 12. Який відмінок іменників завжди вживається тільки з прийменником

А. родовий

Б. давальний

В. орудний

Г. місцевий

Відповідь 12 А Б В Г