Настройте меню в панели администратора

Дієслово

ЗМІСТ РОЗДІЛУ


 

ПОНЯТТЯ ПРО ДІЄСЛОВО

 

Поняття про дієслово

 

Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо)  предмет? Що з ним робиться (робилося, зробилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б тощо)?

Наприклад: читає, біг, встиг, дивитимусь, працюватиме, відвідав би, морозить, нудило та ін.

 

Дієслово може означати:

а) конкретну фізичну дію (малювати, чистити, будувати);

б) переміщення у просторі (іти, бігти, їхати);

в) процес мислення (згадувати, думати, спостерігати);

г) процес мовлення (говорити, розповідати, оголошувати);

ґ) процес сприйняття органами чуття (дивитись, нюхати, чути);

д) стан особи чи предмета (стояти, радіти, лежати);

е) бажання (хотіти, мріяти, прагнути);

є) ставлення до когось або до чогось (любити, шанувати, зневажати);

ж) зміни (молодіти, дорослішати, червоніти) і под.

 

Морфологічними ознаками дієслова є:

  • вид (доконаний чи недоконаний),
  • перехідність або неперезідність;
  • дієслово змінюється за:

способами,

часами,

числами,

особами (у теперішньому і майбутньому часах та наказовому способі),

родами (у минулому часі та умовному способі).

 

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка.

 

ВИДИ ДІЄСЛОВА

 

Дієслова бувають двох видів: доконаного та недоконаного.

 

Дієслова недоконаного виду називають незавершену, необежену в тривалості дію в минулому, теперішньому або майбутньому. Вони відповідають на питання що робити? (що робив? що робить? що робитиме? що буде робити?). Наприклад: дивитись, сміявся, друкує, їстиме, буде вступати.

 

Дієслова доконаного виду називають дію, що завершилась в минулому або відбудеться в майбутньому. Вони відповідають на питання що зробити? (що зробив? що зробить?). Наприклад: подивитись, надрукував, вступить.

 

Дієслова доконаного виду найчастіше утворюються від дієслів недоконаного виду за допомогою префіксів (казати — сказати, вести — привести). Рідше — за допомогою суфіксів (кричати — крикнути, зітхати — зітхнути).

 

Дієслова недоконаного виду утворюються від дієслів доконаного виду суфіксальним способом (перечитати — перечитувати, влаштувати — влаштовувати). Ще один спосіб утворення — зміна наголосу (перенóсити — переносúти, закликáти — заклúкати).

 

Окремі дієслова не маються видових пар і вживаються лише у формі недоконаного (прагнути, намагатися, переслідувати) чи доконаного (схаменутися, придбати, розкритикувати) виду.

 

ПЕРЕХІДНІ / НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА

 

Перехідними називаються дієслова, які означають дію, що переходить або спрямована на предмет. При перехідних дієсловах стоїть прямий додаток, виражений іменником (займенником) у знахідному відмінку без прийменника: малювати картину, співати пісню, шукати скарб.

Перехідні дієслова можуть вимагати фор
Стан дієсловами родового відмінку (без прийменника) зі значенням частини від цілого або при запереченні: налити води, не дочекатися згоди.

Неперехідними називаються дієслова, які означаються дію, що не передохить на предмет. Такі дієслова не вимагають додатка, а також усі дієслова на -ся (-сь): іти, сидіти, сміятися, розчісуватися.

 

ДВІ ОСНОВИ ДІЄСЛОВА

 

Дієслівні форми творяться за допомогою закінчень або граматичних суфіксів від двох основ:

ОСНОВА ПРИКЛАДИ
основа інфінітива (минулого часу) робити, їхати, мовчати, висіти, закапувати, зеленіти, чекати
основа теперішнього (майбутнього) часу роблять, їдуть, мовчать, висять, закапують, зеленіють, чекають

 

Основа інфінітива виділяється в неозначеній формі дієслова після відкидання -ти(виправда-ти, шука-ти, гукну-ти).

Основа теперішнього часу (а в дієсловах доконаного виду- майбутнього) виділяється у формі третьої особи множини теперішнього (або майбутнього) часу після відкидання закінчення-уть (-ють), -ать (-ять)вед-уть, гука-ють, леж-ать, сто-ять.

Від основи інфінітива творяться:

основа вести, бажати
а) дієприкметники минулого часу ведений, бажаний
б) дієприслівники доконаного виду привівши, бажаючи
в) форми минулого часу привів, бажав
г) форми умовного способу привів би, бажав би

 

Від основи теперішнього (майбутнього) часу творяться:

основа ведуть, бажають
а) дієприкметники теперішнього часу ведучий, бажаючий
б) дієприслівники недоконаного виду ведучи, бажаючи
в) форми теперішнього часу веду, бажаю
г) форми майбутнього часу від дієслів доконаного часу приведу, побажаю
ґ) форми наказового способу приведи, побажай

 

 

 

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ

 

Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності. Дієслова можуть вживатися в дійсному, умовному чи наказовому способах.

 

Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, відбувається чи відбуватиметься: сказав, дивиться, зробить.

Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами й особами (у теперішньому й майбутньому часах) та за родами (у минулому часі).

 

Умовний спосіб дієслова означає дію, можливу за певної умови або бажану: сказав би, подивилася б, зробили б.

Дієслова умовного способу змінюються за числами, а в однині — й за родами. Умовний спосіб твориться додаванням до форми минулого часу частки б (після голосного) або би (після приголосного); частка би (б) пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначого слова. Я б хотів піти. Я хотів би піти. Піти б я хотів.

 

Наказовий спосіб дієслова означає наказ, прохання, побажання, пораду, заклик до виконання дії: вставай, лишімо, запамятайте, хай (нехай) виступить.

Дієслова наказового способу змінюються за числами та особами: в однині мають форму 2-ї, а в множині — форми 1-ї та 2-ї особи.

 

Однина Множина
1-ша ос.    —  скажімо, малюймо, гляньмо
2-га ос. скажи, малюй, глянь скажіть, малюйте, гляньте

 

Форми 1-ї особи однини та 3-ї особи однини і множини наказового способу творяться поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу в цих особових формах із частками хай, нехай: хай (нехай) завершу, хай (нехай) висловиться, хай (нехай) виправляють.

 

 

ЧАСИ ДІЄСЛОВА

 

Дієслова можуть вживатися у минулому, теперішньому чи майбутньому часі. Час дієслова вказує на те, коли відбувалася, відбувається чи буде відбуватися дія:

 

минулий час дерево росло, дерево виросло
теперішній час росте дерево, дерево підростає
майбутній час дерево виросте

 

Минулий час означає дію, яка колись відбувалася або вже відбулася.

Теперішній час означає дію, яка відбувається в час мовлення або постійно.

Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься у майбутньому.

Дієслова минулого часу змінюються за числами (хотів, хотіли), а в однині і за родами (хотів, хотіла, хотіло). Вони можуть бути як доконаного (покохав, приїхав), так і недоконаного виду (кохав, їхав).

У чоловічому роді виступає суфікс -в- (ходив, гуляв) і нульове закінчення або немає суфікса і нульове закінчення (віз, ніс); у жіночому, середньому роді і в множині- суфікс - і закінчення -а-(була, їла), -о- (хотіло, могло), -и- (росли, могли).

Дієслова теперішнього часу завжди недоконаного виду і змінюються за особами і числами (чую, чуєш, чуємо, чуєте, чує, чують)

Дієслова майбутнього часу мають три форми: просту доконаного виду (зберу, посаджу), просту недоконаного виду (збиратиму, садитиму) і складену недоконаного виду (буду збирати, буду садити).

Дієслова майбутнього часу змінюються за числами і особами (купуватиму, купуватимеш, купуватимете, купуватиме, купуватимуть).

 

Творення форм минулого і давноминулого часу

Дієслова доконаного виду майбутнього часу мають ті самі особові закінчення, що й дієслова недоконаного виду в теперішньому часі:

 

  Однина Множина
1-ша ос. скажу, зроблю скажемо, зробимо
2-га ос. скажеш, зробиш скажете, зробите
3-тя ос. скаже, зробить скажуть, зроблять

 

Проста форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється приєднанням до інфінітива особових закінчень:

 

 

  Однина Множина
1-ша ос. працюватиму, казатиму працюватимемо, казатимемо
2-га ос. працюватимеш, казатимеш працюватимете, казатимене
3-тя ос. працюватиме, казатиме працюватимуть, казатимуть

 

Складена форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється за допомогою особових форм допоміжного дієслова бути та інфінітива основного дієслова:

 

  Однина Множина
1-ша ос. буду працювати будемо працювати
2-га ос. будеш працювати будете працювати
3-тя ос. буде працювати будуть працювати

 

В українській мові також вживається давноминулий час, що означає минулу дію, яка передувала іншій минулій дії. Виражається він дієсловом бути в минулому часі + дієсловом минулого часу: був зробив, сходила була, повідомили були.

 

 

ДІЄВІДМІНИ ДІЄСЛІВ

 

Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін:

1-а дієвідміна привезуть, скажуть, зможуть
2-а дієвідміна заходять, говорять, сидять

Практично 1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни- закінчення -ать, -ять(сушать, варять).

Голосні звуки [е], [є] та [и] (ї) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називають тематичними голосними (шиєш, шиємо; стоїш, стоїмо).

До 1-ої дієвідміни належать дієслова:

  • з основою на -оро-, -оло- (полоти, бороти, колоти);
  • з односкладовою основою (бити, лити, пити);
  • з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, які в особових формах не випадають (крикнути, грати, перезимувати);
  • з основою на приголосний (берегти, могти, нести);
  • дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти.

Дієслова 1-ої дієвідміни відмінюються так:

однина множина
1-а особа

2-а особа

3-я особа

везу, принесу

везеш, принесеш

везе, принесе

веземо, принесемо

везете, принесете

везуть, принесуть

 

До 2-ої дієвідміни належать дієслова:

  • з суфіксом -а- після шиплячих та [й], який випадає в особових формах (стояти, лежачи);
  • з суфіксами -и-, -і- (-ї-)-, які в особових формах випадають (клеїти, сидіти);
  • дієслова бігти, спати.

 

Дієслова 2-ої дієвідміни відмінюються так:

однина множина
1-а особа

2-а особа

3-я особа

стою, прошу

стоїш, просиш

стоїть, просить

стоїмо, просимо

стоїте, просите

стоять, просять

Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.):

однина множина
1-а особа

2-а особа

3-я особа

відповім, їм

відповіси, їси

відповість, їсть

відповімо, їмо

відповісте, їсте

відповідять,їдять

Від дієслова бути вживається лише форма є (втім, інколи в поетичній мові зустрічаютьсяєсть- для першої і третьої особи однини, а також суть- для третьої особи множини)

 

ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ

 

Інфінітив (початкова форма дієслова; неозначена форма)- це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати).

Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли Мовчати!»- несподівано навіть для себе самої сказала Марія).

Інфінітів закінчується на -ти або -ть (Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибирати (В.Симоненко).

Дієслова у формі інфінітіва бувають недоконаного і доконаного виду (йти- дійти, стучати- стукнути).

У двоскладовому реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення:

  • підмета (Зробити це буде доброю справою);
  • означення (Навіть камні інколи можуть кричати);
  • частини складеного присудка (Прибули і стали виходити на берег);
  • обставини («Як би не попастися«- раптом подумалося Сергію);
  • додатка (Пора вже збиратися).

У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення (Повірити у це було неможливо; Нічого не можна вже повернути).

 

БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА

 

Безособові дієслова- особлива форма дієслова, що означає дію без відношення до будь-якої особи (темніє, щастить, дніє).

Безособові дієслова означають фізичний або психічний стан людини та явища природи.

Особливістю безособових дієслів є те, що вони утворюють не всі форми словозміни:

— у дійсному способі мають одну форму 3-ої особи теперішнього часу (вечоріє) і майбутнього (буде вечоріти, вечорітиме);

— в умовному способі мають форму середнього роду (вечоріло б).

У реченні безособові дієслова виступають присудком, при якому не може бути підмета (Пощастило як ніколи; Дихалося все легше і легше). Такі речення називаються безособовими.

Безособового значення можуть набувати і деякі безособові дієслова 3-ої особи однини або середнього роду (морозить, віє; загуло, повіяло).

 

ДІЄПРИКМЕТНИК

 

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? Які? Наприклад: зівяле (листя), замерзлі (руки), вивчений (вірш), освітлена (кімната). Ця форма поєднує в собі ознаки прикметника і дієслова.

Як і прикметник змінюється за:

  • родами;
  • числами;
  • відмінками.

І ці форми залежать від форм іменника, з яким дієприкметник узгоджується в реченні.

Дієприкметник відмінюється як прикметник твердої групи.

Як і дієслову дієприкметнику властиві ознаки:

  • виду (доконаного чи недоконаного);
  • часу (минулого або теперішнього).

 

У реченні дієприкметник найчастіше буває означенням (На клуні стовбичив промоклий бусол (Ліна Костенко). Також він може виконувати функцію іменної частини складеного присудка: (Чорна ніч інкрустована ніжністю (Ліна Костенко).

Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює дієприкметниковий зворот, що у реченні виступає означенням (Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг (Ліна Костенко).

 

Дієприкметники можуть бути активними або пасивними.

 

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією (палаюче небо).

Вони мають форму теперішнього (палаючі степи, достигаючі овочі) і минулого часу (прив’яле листя, зарослий сад).

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч(ий),-юч(ий) для дієслів 1-ої дієвідміни і -ач(ий), -яч(ий) для дієслів 2-ої дієвідміни (реве — ревучий, працює — працюючий, дрижать — дрижачий, сидить — сидячий).

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива лише неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса (ий): замерзнути — замерзлий, побіліти — побілілий.

Активних дієприкметників на -вший, -ший у вжитку майже не зустрічається, хоча і вживаються поодинокі слова (заснувший, здолавший). Найчастіше вони замінюються підрядними реченнями (заснувший- той, що заснув; здолавший- той, що здолав).

Активні дієприкметники у мовленні зустрічаються рідко, більше вони властиві писемній мові і вживаються у художніх творах (пламеніючі далі).

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета над ним (посіяне жито (хтось посіяв), засмалені сонцем (сонце засмалило), пошите пальто (хтось пошив).

Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів (ий), (ий), -ен(ий), -єн(ий): мити — митий, засіяти — засіяний, везти — везений, засвоїти — засвоєний.

Дві букви нн у прикметниках дієприкметникового походження з’являються тоді, коли на суфікс падає наголос (нетлінний, невблаганний, незмінний).

 

БЕЗОСОБОВІ ФОРМИ НА -НО, -ТО

 

В українській мові вживаються співвідносні з пасивними дієприкметниками незмінні форми на -но, -то, які вказують на дію, що виконана невідомою чи неназваною особою (виконано, розбито, подано).

Ці форми утворюються від інфінітива перехідних дієслів (прожити — вік прожито). Від пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують роль присудка, при якому не може бути підмета. Вони утворюють безособові речення (Багато слів написано пером; На стіл було подано декілька страв).

Незмінні форми на -но, -то мають значення виду (роблено- зроблено, писано- написано).

 

ДІЄПРИСЛІВНИК

 

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, що виражає додаткову дію, пояснюючи в реченні основне дієслово- присудок і відповідає на питання що роблячи?що зробивши?(засипаючи, схопивши, читаючи).

Як і дієслово дієприслівник:

  • має ознаки виду (доконаного чи недоконаного), перехідності/неперехіжності, часу (минулого або теперішнього);
  • керує іменником або займенником (працюючи з ними; їдучі машиною);
  • утворюється від дієслівних основ (прийти — прийшовши);
  • має з дієсловом близьке значення (ідучи дорогою- йти дорогою).

 

Як і прислівник:

  • не змінюється;
  • у реченні виконує функцію обставини часу, причини, мети, умови чи способу дії.

Дієприслівник разом із залежними від нього словами створює дієприслівниковий зворот. Дієприслівниковий зворот у реченні виступає обставиною (Шукаючи ключи, Олексій витратив багато часу).

 

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЄСЛІВ (СХЕМА РОЗБОРУ)

 

  1. Початкова форма (інфінітив).
  2. На яке питання відповідає.
  3. Що означає стан чи дію.
  4. Перехідне чи неперехідне.
  5. Вид: доконаний чи недоконаний.
  6. Спосіб: дійсний, умовний чи наказовий.
  7. Час: теперішній, минулий чи майбутній (проста чи складена форма).
  8. Особа (для теперішнього і майбутнього часу на наказового способу).
  9. Число.
  10. Рід (для форм однини минулого часу та умовного способу).
  11. Дієвідміна.
  12. Особливості творення і правопису.
  13. Синтаксична роль у реченні.

 

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ (СХЕМА РОЗБОРУ)

 

  1. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
  2. На яке питання відповідає.
  3. Активний чи пасивний.
  4. Вид: доконаний чи недоконаний.
  5. Час: теперішній чи минулий
  6. Рід.
  7. Число.
  8. Відмінок.
  9. Спосіб творення і правопис.
  10. Синтаксична роль у реченні.

 

МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ (СХЕМА РОЗБОРУ)

 

  1. Дієприслівник.
  2. На яке питання відповідає.
  3. Вид: доконаний чи недоконаний.
  4. Час: теперішній чи минулий
  5. Спосіб творення і правопис.
  6. Синтаксична роль у реченні.

 

ТЕСТИ ДО ТЕМИ

 

 

  1. Дієсловами є всі слова варіанта

А. синіти, посинілий, синюватий

Б. потроїти, потроєний, троїтися

В. сміючись, насмішив, смішно

Г. боротьба, боротимуться, борімося

Д. перебігти, пробігли, бігун

 

Відповідь № 1 А Б В Г Д

 

  1. Інфінітив ужито в словосполученні

А. порушити питання

Б. необліковані кошти

В. вагаючись із відповіддю

Г. крамницю зачинено

Д. перезавантажив комп’ютер

 

Відповідь № 2 А Б В Г Д

 

  1. Дієсловами недоконаного виду є всі слова рядка

А. шанувати, виконувати, написати

Б. любити, прикріпити, полоти

В. боротися, їздити, виправити

Г. змісити, доопрацювати, шукати

Д. хотіти, казати, перекладати

 

Відповідь № 3 А Б В Г Д

 

  1. У теперішньому часі вжито обидва дієслова рядка

А. залишаєшся, залишишся

Б. звільняю, звільнив

В. відношу, відносимо

Г. приїхав, приїздиш

Д. прилечу, прилітають

 

Відповідь № 4 А Б В Г Д

 

  1. Вірогідну, можливу чи бажану дію означають дієслова

А. майбутнього часу дійсного способу

Б. теперішнього часу дійсного способу

В, минулого часу дійсного способу

Г. умовного способу

Д. наказового способу

 

Відповідь № 5 А Б В Г Д

 

  1. Спонукання до дії виражають дієслова

А. минулого часу дійсного способу

Б. теперішнього часу дійсного способу

В, майбутнього часу дійсного способу

Г. умовного способу

Д. наказового способу

 

Відповідь № 6 А Б В Г Д

 

  1. У наказовому способі вжито дієслово в словосполученні

А. насамперед треба проглянути заголовки

Б. насамперед проглядають заголовки

В. насамперед прогляньмо заголовки

Г. насамперед проглядаємо заголовки

Д. насамперед проглядати заголовки

 

Відповідь № 7 А Б В Г Д

 

  1. Усі дієслова належать до ІІ дієвідміни в рядку

А. просити, графити, завертати, чистити

Б. сплачувати, погасити, прибігти, одержати

В. сушити, терпіти, зловити, хотіти

Г. волочити, носити, колоти, закричати

Д. котити, спати, гомоніти, палити

 

Відповідь № 8 А Б В Г Д

 

  1. Усі дієслова стоять у формі 3-ї особи в рядку

А. знає, писатиме, упізнав, скажуть

Б. писатимуть, ляже, сказала, буде знати

В. іде, чують, нехай слухають, гуде

Г. провітрить, малюватимуть, в’яже, скажете

Д. плетуть, зловився, не зазіхає, будуть воювати

 

Відповідь № 9 А Б В Г Д

 

  1. Усі слова є дієприкметниками рядку

А. безсилий, зів’ялий, розтрощений

Б. завершений, зомлілий, политий

В. пожовклий, подоланий, несказанний

Г. непогасний, непереможений, достиглий

Д. звіриний, закінчений, скопаний

 

Відповідь № 10 А Б В Г Д

 

  1. Усі слова є дієприслівниками в рядку

А. бачачи, відпустивши, навстоячки, прикопуючи

Б. пірнаючи, зловивши, замерзаючи, летячий

В. відпочиваючі, засліпивши, зрваючи, засміявшись

Г. сивіючи, надихнувши, незважаючи на, позичаючи

Д. не зважаючи, наважившись, приєднавшись, ховаючи

 

Відповідь № 11 А Б В Г Д

 

  1. Від усіх дієслів утворюються дієприкметники недоконаного виду в рядку

А. гриміть, підписувати, усміхатися, вибачатися

Б. розповідати, розкрити, розвозити, розлучатися

В. відповідати, принести, посміхатися, працювати

Г. телефонувати, прикрашати, закриватися, прориватися

Д. добудовувати, утворюватися, протиставити, знімати

 

Відповідь № 12 А Б В Г Д